НАТО видало комюніке, де зазначається, що Україна стане членом Північноатлантичного альянсу через ПДЧ. Дати, щоправда, не вказуються.
Підтвердження руху України до НАТО через ПДЧ сигнал, безумовно, позитивний. Утім, це не поштовх вперед, а саме сигнал зроблений напередодні саміту Байдена-Путіна, який відбудеться в Женеві вже завтра (16 червня).
Наш інформаційний простір достатньо таки розбалансований; хтось навіть сприймає серйозно заклики наших можновладців, надати нам ПДЧ або і взагалі статус члена НАТО якомога швидше. Мовляв, друзі, як ви думаєте, це призведе до чогось?
Якщо РФ підняла ставки у грі (при цьому, кілька разів), то оцінювати наші перспективи в НАТО в оптиці 2008 року, так ніби аґресії не було вже не вдасться. Аґресія РФ це незаперечний факт, і він навряд чи кудись піде навіть якщо маґічним чином ми завтра отримаємо ПДЧ.
До 2014 року надання статусу члена НАТО могло частково замінити нам обороноздатність. І це зрозуміло, була б превенція; втім зараз уже нічого цю обороноздатність не замінить.
Набагато важливіші за будь-які статуси та меморандуми наразі прямі оборонні договори, укріплення стосунків із партнерами — передусім США, Канадою і Великою Британією. Отримання прямої військової допомоги здатне істотно підвищити ціну аґресії, на відміну від ПДЧ, попри те, що цей статус нам дійсно потрібний.
У цьому контексті затверджений два дні тому пакет військової допомоги Україні від США у 150 мільйонів доларів значно більш відчутний. Все-таки тому, що контрбатарейні радари, безпілотники та системи зв'язку можна помацати руками.
Якщо нам пощастить (а чомусь думається, що так), то при зустрічі Байден і Зеленський підпишуть оборонну угоду, яка розширятиме військову допомогу Україні, в тому числі й летальною зброєю.