Добровольчий Український Корпус "Правий сектор" тримає у сталевому кулаці путінських зайд, від душі пригощаючи вогнем посеред степу.
Адмінкордон Херсонської області валився навстріч із тривожністю безлюдних селищ дикого Техасу. Кожен проїжджий намагався проскочити на швидкості лінію, де починалася територія suspens з атмосферою стрічок Гічкока. Її підсилювало сторожке передчуття небезпеки, бо з тім'я сусіднього пагорбу риб'ячим хребтом фосфорила окупована територія.
Птахи обачно не літали у бік ворожих блок-постів, а поодинокі автівки наражалися на зафарбований борд із суржованим написом "До зустрічі в аду". Бойкот природи був очевидним і замість сонця над дитячими майданчиками здіймалася руда земля. А за козирковим узвишшям розквартирувалася орда.
У хриплій колонці незлічений Альоша навалював звук битої пісні "Ласкового маю" і переймався айрановим голодом після алкогольного зневоднення. Перед зигзагом із бетонних блоків алтайський опричник зупиняв авта і змушував беззахисних вдягати на рукав білу стрічку. Він цілеспрямовано наражав їх на небезпеку, аби наші у бінокль сплутали цивіла з диверсантом та відкрили вогонь.
Розрізнені групи підрозділу зустрілися на дорожньому ошийку дорідного села. Агротягач волочив гаубицю Д-20, яка впродовж наступних трьох годин повинна була скласти укріплення ворога. І принагідно нажмурити пачку солдатів та спалити кілька одиниць броні.
Хобот гармати – носій переваги. Специфікація зброї це завжди про інтимне. Калібр ніщо інше, як симптом темпераменту, а на полі бою – виразник ступеня нетерпимості, з якою прагнеш протиставити себе опоненту.
Брутальні, безпардонні, нестримні, бородаті знаходять себе в стихії 152-мм снаряду. Градація у бік зменшення маркує ступінь делікатності та лише снайперів можна назвати віртуозами філігранності та близького контакту.
Гірлянда зношених автівок із потрісканим склом тягнулася уздовж дороги. Між білобоких хат колона спинилася в очікуванні відмашки рушати на передок. Смаглява обслуга важкої гаубиці тягнула дим тримаючи цигарку пальцями з жирним лоском соляри та графітки.
Панував розслабон і рівний подих перед початком роботи. Потік нірвани перекреслив різкий звук гальм командирського борту. Він звіддаля помітив, що у повітрі над бійцями висить ворожа пташка.
Висота польоту виказувала стиль роботи БПЛА "Орлан 10". А розмах крила нагадував ударного яструба з позицій окупованого Донецька, котрий минулої осені прицільно скинув 5 мін ЗМГ на дах нашої казарми. Під час ворожого наскоку врятував тісний бліндаж і дивом ніхто не загинув.
Командир відрухово перекрив дорогу і дав розлогими кулеметними чергами по пролітаючому фюзеляжу. Група, що супроводжувала його, вкладалася у цей вогонь і бубонці гільз сипалися на асфальт. Селяни зникли за парканами садиб, а степовий кишлак захлинувся пунктирною луною.
Негайно знятися (!), переміститися (!), розосередитися (!) – такою була первинна необхідність дій. Частини нашого підрозділу петляли в одноманітних кварталах великого селища українського півдня. Заплутавши слід ми не надали ворогові шанс навестися на нас, а після цього ми спливли з несподіваного боку.
Зусиллями бійців нашвидкуруч облаштувалася позиція і хижий хобот навівся на розташування супротивника. Після кількох виходів пристрілки важкий калібр влучно трепанував заслін супостата. У підсумку – заподіяв оптом смерть.