Коли українські війська опиняться у Донецьку, ворогів та їхніх посіпак-колаборантів там не лишиться. Маємо приклад вірменів у Карабасі.
На фото – меморіал у Першотравневому. Далі по трасі "Республіка", Піски, а за ними Донецьк; за спиною Карлівка.
Хоч це і не так, але наївно вірю, що пів України призупинялося на цій пуповині пам'яті. Квіти біля каменю тримають голову бадьоро, а вереснева прохолода не дає шансу зів'янути.
Їх поява не безпідставна, адже зовсім нещодавно пройшла календарем вервиця знаменних днів 7-річної давнини у борні за Піски. А втім, стрілкотня тут лунає й по нині.
"Підводні рифи", бойові втрати, підступні "посадки", вихлопи з РПГ і обгоріла голова танку на асфальті. Пам'ятаю її з 2015-го, коли це була вже звільнена територія.
Високим коштом далась дезінфекція околиць мільйонника від кацапської мразоти. У розмін пішли безцінні життя, зусилля та ресурс воїнів 93 ОМБр, 17 ОТБр, Дніпро-1, ДУК ПС та інших.
Згадав далеко не всіх, тому прошу за це вибачення. І скільки б років ще не гарчали тут звуки великокаліберної трепанації неодмінно настане день, коли цей танк ми поставимо у центрі Донецька!