Стаття Людмили Кучеренко
І вперше від його початку (розпочався 3 липня) його
зустріли не лише вірні Московського патріархату, а й українські патріоти, котрі
добре усвідомлюють, що саме російська церква благословляє на братовбивчу війну
і донецьких сепаратистів, і російських кадрових військових.
Активісти полтавських і чутівських громадських
організацій, які вийшли продемонструвати своє ставлення до представників
патріарха Московського Кирила (Гундяєва), тримали в руках українські
національні прапори та плакати.
Вони вважають, що назва хресного ходу - хід миру, любові та молитви за України – окозамилювання. Насправді ж у московських церквах моляться за перемогу Путіна й поразку України…
Більшість віруючих, які на кордоні Полтавської
області вишикувалися зустрічати хресний хід з Харківщини, виявилися
харків’янами і цього не приховували. Серед місцевих адептів російської церкви
журналісти виявили, зокрема, директора Новокочубеївської ЗОШ І-ІІІ ступенів
Юрія Петренка, відносно молоду людину, котра агресивно реагувала на слова
активістів про те, що не може виховувати українських патріотів педагог, який
молиться в церкві країни-агресора.
Увесь шлях – від кордону з Харківською областю до
центру Чутового, де біля церкви відбувся молебен, релігійну ходу по інший бік
дороги супроводжувала наша інформаційно-протестна
акція.До речі, в Чутівському районі
немає жодної церкви УПЦ Київського патріархату.
Ходу також супроводжує поліція, а охороняють
молодики в спортивному одязі а-ля тітушки.
Від спілкування «ходоки» відмовляються. Хода більше автобусна, ніж пішохідна. До крупних населених пунктів "прочан" підвозять автобусами. Потім вони трохи йдуть пішки, а далі знову сідають в автобуси. Основна маса – фанатично віруючі жінки середнього й старшого віку, яких завжди є по кілька в кожному приході. Дуже точно сказав миргородський фермер Віктор Галич: «Не бачу я там Бога. І любові й добра там немає».