Вітчизняні прокурори перестали брати на себе відповідальність щодо арештів. Суди почали сумніватись щодо суворості покарання.
Таку заяву зробив радник Маріупольського міського голови Петро Андрющенко після розмови з одним з учасників «стабілізаційних заходів» на деокупованих територіях. Він зауважив, що всіх колаборантів не вдасться зачистити.
Зі слів пана Андрющенка, українська держава є надто толерантною до тих, хто хоче її знищити руками російських загарбників. Ні правоохоронці, ні слуги Феміди не готові карати зрадників, навіть за умови достовірних і 100%-во доведених фактів злочину.
«Ми їх всіх не «зачистимо»! — Саме такі слова нещодавно сказав один товариш із тих, хто забезпечує та проводить «стабілізаційні заходи» після деокупації. Ми спілкувалися з приводу деокупованих міст. Усі вимагали справедливості та покарання до колаборантів. Усі прагнули справедливої відплати. Майже всі.
Проте, наша система правосуддя почала давати збій. Аргумент від зрадників: «Нє, ну, а шо я мав робити? От я і пішов працювати на окупанта» — все частіше стає залізобетонним виправданням. Адвокати вирішили, що робити собі ім'я непереможних можна і на зрадниках», — невтішно коментує ситуацію радник міського голови Маріуполя.
Вітчизняні оперативники та слідство захлинулись тисячами справ справжніх зрадників і колаборантів, які навіть по деокупованих містах досі не в суді. Сама судова система (кримінальний процес і судочинство) не готова ані до валу подібних справ, ані до спрощених процедур.
«Про що мова: беремо умовно ґауляйтера Маріуполя. Ось він, ось його фото/відео/інтерв'ю. Ось, люди кажуть: точно він — сволота. Думаєте, цього досить аби він отримав покарання? Ідеалісти. Ніт. Поки не буде класичних томів кримінальних справ — вироку навіть можна не чекати. Все це не просто народжує безкарність, але демотивує всіх. Офіційних правоохоронців.
Нас, хто знаходить, веде облік та долучається до слідства де треба. Тих хто просто спостерігає. І це — лише про «офіційних» колаборантів. А всілякий рівень пропагандистів, дрібних чинуш і просто «почекунів» узагалі десь там. В зоні реальної недосяжності. «Ми їх ніколи навіть до камери на екскурсію не приведемо», — каже мій товариш. Що це, тупик? Виглядає що так, але вихід є. Досить непопулярний і радикальний, але... Просто треба зробити дві речі нашим депутатам:
Наголошу, що це є наріжним питанням нашого виживання. Нас, українців, як вільної нації. Без перебільшень і спрощень. Не хочеться, щоби вся Україна повторила досвід Маріуполя 2014-2022. Тому думати про завтра треба вже сьогодні. Інакше завтра буде дарувати не сюрпризи, а цілком очікувані удари. Сильно та боляче для всіх нас», — підсумував Петро Андрющенко.