Найвідоміша мистецька афера ХХ століття: історія підробок Ван Меєгерена.
Перші підробки він створив у 1930-х роках із бажання помститися експертам, які розкритикували його оригінальні роботи.
На той час виник великий інтерес до творчості Вермеєра, як серед мистецтвознавців, так і серед колекціонерів. Але інформації про митця було дуже мало. У Ван Меєгерена з'явилося велике поле для «експериментів». Так, наприклад, мистецтвознавець Абрахам Бредіус висунув гіпотезу, що Вермеєр міг бувати в Італії та в ранній творчості писати релігійні картини. Фальсифікатор співслужив «добру» службу Бредіусу і написав їх, тим самим підтвердивши припущення. Він використовував матеріали XVII століття і штучно старив їх - нагрівав у печі і давав охолонути, щоб з'явився кракелюр. Після цього він катав по полотнах металевий валик, щоб з'явилося ще більше тріщин, а щоб створювалося відчуття істинної старовини, забивав у них чорну туш, яка імітувала пил.
Обман розкрився, коли в 1941 р. він продав дві картини «Вермеєра» Герману Герінгу.
Після капітуляції Німеччини колекцію Герінга було конфісковано, а картинами Вермеєра зацікавилися голландські мистецтвознавці, адже це національне надбання, а продавець – колабораціоніст. Вони швидко вийшли на Ван Меєгерена і звинуватили у пособництві нацизму, що каралося розстрілом. Фальсифікатору довелося зізнатися у махінаціях, а щоб довести своє авторство, написати останню картину «Христос серед вчителів». Тільки після цього фахівці повірили йому та спростували авторство Вермеєра.