Як «дипломатичний туризм» голови Держфінмоніторингу Проніна покриває мільярдні розкрадання в ЗСУ.
Поки українське суспільство вдивляється в обрії операції «Мідас», намагаючись зрозуміти, куди зникли енергетичні мільярди, система захисту державних фінансів демонструє дивовижну гнучкість хребта.
Голова Держфінмоніторингу Філіп Пронін перетворив фінансову розвідку на туристичну агенцію, проводячи у закордонних вояжах понад 70 днів на рік, саме тоді, коли НАБУ потребувало термінових відповідей про карибські рахунки «слуг».
Водночас на нижчих рівнях системи, у тилових службах ЗСУ, майори «вирощують» вілли на Балі, згодовуючи солдатам найдешевші сурогати за ціною делікатесів. Це історія про те, як небажання контролювати гроші нагорі перетворюється на мародерство в окопах.
Філіп Пронін очолив Держфінмоніторинг наприкінці 2024 року, і його робочий графік швидко набув обрисів навколосвітньої подорожі. Танзанія, Мексика, Цюрих, Париж — географія поїздок вражає, проте їхній таймінг вражає ще більше.
Поки правоохоронці проводили обшуки у його першого заступника Богдана Корольчука, сам Пронін насолоджувався паризьким повітрям, ігноруючи запитання про своє минуле на посаді голови Полтавської ОДА, де НАБУ розслідує розкрадання 200 мільйонів на фортифікаціях.
Особливо пікантною ця ситуація виглядає на тлі операції «Мідас». Державна служба фінансового моніторингу мала б стати тим самим радаром, що запеленгує рух 112 мільйонів доларів з «Енергоатому» до швейцарських сейфів міністра Галущенка.
Проте, за свідченнями детективів, відомство Проніна або місяцями «жувало» запити, або взагалі не надавало інформації. Така повільність фінрозвідки дозволила фігурантам спокійно легалізувати капітали та виводити їх на офшори Маршаллових островів.
Поки Пронін перебував у Мексиці, підозрювані виходили під застави, внесені фірмами-«пустушками», а служба лише безпорадно розводила руками, мовляв, перевірка походження коштів — справа довга.
Арешт майора Свиридова
Поки високі кабінети у Києві грають у фінансові хованки, у тилових підрозділах ЗСУ вибудовуються схеми, гідні «золотих вагонів» родини Гринкевичів.
Начальник продовольчої служби однієї з бригад майор Костянтин Свиридов зумів конвертувати «глухий» патріотизм у апартаменти на острові Балі вартістю 190 тисяч доларів.
Як зазначає видання Цензор.нет, його схема була банальною до болю: підпис під фіктивними накладними для постачальника — і 50% прибутку в кишені. Крали щонайменше мільйон гривень на тиждень, поки солдати отримували продукти, що ледь відповідали мінімальним стандартам безпечності.
Партнером майора в цій оборудці виступив «Буський консервний завод» — підприємство, яке вже фігурувало в скандалах з Гринкевичами. Завод-посередник постачав лише найдешевші позиції з величезного каталогу харчування, але за штучно завищеними цінами.
Систематичне зменшення ваги наборів, заміна якісного м'яса дешевими аналогами та повне ігнорування 170 офіційних порушень контракту стали нормою.
Загальні збитки від діяльності цього «харчового альянсу» сягають понад 1,54 мільярда гривень. Цікаво, чи бачив ці транзакції пан Пронін зі свого мексиканського відрядження, чи вони теж потрапили в «сліпу зону» його моніторингу.
Ситуація з харчуванням в армії — це не просто провина одного майора з BMW X6 M. Це системна брехня, прикрита фасадом реформ. Дар’я Каленюк із ЦПК прямо вказує на відповідальність ексміністра Рустема Умєрова та очільника Державного оператора тилу Арсена Жумаділова.
Останній старанно створював ілюзію змін, проте за два роки «ДОТ» так і не залучив чесний рітейл до поставок. Прозорі правила лишилися тільки на папері, а на практиці від постачальників продовжують вимагати відкати на кожному етапі ланцюжка. Якщо керівництво не змінюється навіть після збитків у півтора мільярда, значить, система влаштована саме так, щоб ці мільярди вимивалися безкарно.
На відміну від тисяч українських військових, які роками не мають нормальних ротацій, Свиридов тричі на рік їздив відпочивати за кордон. В його списку поїздок Мальдіви, Японія, Антарктида та індивідуальний тур Америкою. Зараз підозрюваний Свиридов на гауптвахті.
Зв'язок між «туристом» Проніним та «балійцем» Свиридовим значно тісніший, ніж здається. Це дві сторони однієї медалі української корупції часів війни. Один забезпечує тишу на рівні фінансової розвідки, ігноруючи запити НАБУ та уникаючи ТСК у Парижі, а інший — спокійно реалізує награбоване, знаючи, що фінмоніторинг не заблокує його застави та не спитає про походження грошей на апартаменти в Індонезії.
Поки держава не навчиться карати за «непомічання» мільярдів так само суворо, як і за саму крадіжку, золоті консерви та карибські офшори залишатимуться головним продуктом українського енергетичного та оборонного сектору.
Справа «Мідаса» та розслідування щодо Свиридова показують: корупція в Україні не має кордонів, вона лише змінює юрисдикції з Танзанії на Швейцарію.
Чи стане затримання Галущенка та обшуки у заступників Проніна кінцем цієї епохи «дипломатичних відряджень», чи ми знову почуємо про черговий «шлагбаум», який пропускає гроші, але зупиняє справедливість — питання, на яке відповідь має дати не лише НАБУ, а й президент, чия команда менеджерів стрімко перетворюється на команду фігурантів.
Джерело: Аргумент