Шістнадцятий польовий сезон Глинської археологічної експедиції.
Незабаром команда Глинської археологічної експедиції Історико-культурного заповідника «Більськ» знову вирушить у поле. Попереду — шістнадцятий польовий сезон. Нові розкопки, нові знахідки, сотні метрів археологічних траншей і нові запитання, відповіді на які ще приховує земля.
Сьогодні це одна з найтриваліших археологічних експедицій, що досліджує середньовічну спадщину лісостепового Лівобережжя України. Але її історія починалася зовсім інакше.
Перші роботи мали рятівний характер. Археологи прийшли до Глинська не в пошуках сенсацій, а щоб урятувати пам'ятку, якій загрожувало руйнування через розробку піщаного кар'єру. Тоді навряд чи хтось міг передбачити, що локальні охоронні розкопки покладуть початок великому дослідницькому проєкту, який триватиме понад півтора десятиліття.
Уже перші сезони показали, що дослідники мають справу не з окремою пам'яткою, а з надзвичайно складним археологічним комплексом. Глинськ об'єднує городища, відкриті поселення, могильники та інші об'єкти VIII–XIV століть, що відображають різні етапи розвитку прикордонного регіону між Руссю, степом і Великим князівством Литовським. Саме ця багатошаровість робить його одним із найцікавіших археологічних комплексів середньовічної України та відкриває широкі можливості для дослідження історичних процесів, які формували Східну Європу.
Рік за роком ставало зрозуміло, що Глинськ — це значно більше, ніж окреме городище чи поселення. Перед дослідниками поступово відкривався цілий археологічний ландшафт. Середньовічні укріплення, поселення, виробничі об'єкти, могильники, залишки ремісничої діяльності та тисячі знахідок дозволяють дедалі повніше відтворювати життя цього регіону протягом кількох століть.
Археологія рідко приносить відповіді за один польовий сезон. Великі дослідницькі проєкти народжуються поступово: кожне розкопане житло, кожен знайдений артефакт, кожен новий аналіз додає ще один елемент до великої картини минулого. Іноді потрібні роки, щоб правильно зрозуміти окрему знахідку, а іноді саме відкриття нового сезону дозволяє по-новому інтерпретувати матеріали, отримані багато років тому. Саме так, крок за кроком, формується сучасне бачення історії Глинського археологічного комплексу.
Разом із масштабом досліджень змінювалася й сама експедиція.
Якщо ще кілька десятиліть тому археологічна експедиція асоціювалася насамперед із лопатою, щітками та польовим щоденником, то сьогодні археологія — це поєднання польових робіт із сучасними природничими й цифровими методами. До досліджень Глинська поступово долучилися антропологи, археозоологи, палеоботаніки, фахівці з геоінформаційних систем, цифрового картографування та просторового аналізу. Цифрові моделі місцевості, лабораторні дослідження, тривимірна фіксація об'єктів та інші сучасні методики стали такою ж звичною частиною роботи, як і традиційні археологічні розкопки.
Саме тому сучасна археологічна експедиція дедалі більше нагадує міждисциплінарну дослідницьку команду, де археологи працюють разом із фахівцями різних напрямів, щоб якомога повніше реконструювати минуле.
Усередині експедиції цей підхід ми жартома називали «тотальною археологією». Не тому, що прагнули розкопати якомога більше, а тому, що намагалися максимально використати можливості сучасної науки для дослідження кожної пам'ятки. Адже справжня цінність археології полягає не в кількості знайдених предметів, а в інформації, яку вони дозволяють отримати про життя людей, їхнє господарство, контакти, ремесла та середовище.
Не менш важливою частиною цієї історії стали люди.
За роки роботи Глинськ став місцем зустрічі археологів, музейників, реставраторів, істориків, антропологів, студентів і волонтерів. До пандемії COVID-19 та повномасштабної війни, польову практику тут щороку проходили десятки студентів українських університетів. Для багатьох із них саме Глинська експедиція стала першим досвідом справжньої археологічної роботи та початком професійного шляху.
Довготривалі археологічні дослідження неможливі без підтримки людей, які розуміють цінність науки та культурної спадщини. У різні роки експедиції допомагали меценат Геннадій Сікалов та громадська спілка «Останній бастіон». Завдяки цій підтримці вдавалося забезпечувати польову роботу, оновлювати обладнання та розвивати дослідницьку інфраструктуру.
Поступово результати досліджень почали виходити далеко за межі України. Матеріали Глинського археологічного комплексу дедалі активніше входять до міжнародного наукового обігу, а у 2024 році Німецький археологічний інститут підтримав підготовку до публікації матеріалів про постмонгольський період історії Глинська. Це ще одне свідчення того, що історія невеликого граду на Ворсклі є важливою для розуміння ширших процесів розвитку Східної Європи.
Попри шістнадцять польових сезонів, дослідження Глинського археологічного комплексу ще далекі від завершення. Щороку відкриваються нові об'єкти, уточнюються межі пам'яток, з'являються нові методи аналізу та нові запитання. Саме тому кожен наступний сезон є не повторенням попереднього, а закономірним продовженням великої дослідницької історії.
Попереду — новий польовий сезон.
Чи принесе новий сезон гучні відкриття, сьогодні не знає ніхто. Можливо, це будуть унікальні знахідки, а можливо — кілька фрагментів кераміки, новий об’єкт чи результати лабораторних досліджень. Але саме з таких, на перший погляд, невеликих кроків і народжується велика наука.
Адже археологія — це не лише пошук знахідок, а й уміння ставити правильні запитання до минулого. Шістнадцять польових сезонів показали, як послідовна багаторічна праця перетворює окремі артефакти й спостереження на знання, а рятівні розкопки — на великий дослідницький проєкт. Тому новий сезон стане не підсумком, а закономірним продовженням цієї роботи.