Полтавці вкотре вшанували пам'ять В.Г. Короленка в автобіографічній виставі нагадавши про його неоціненний вклад.
Нещодавно аматорський театр «Малафея» нагадав містянам у виставі «Французька сторінка в житті В.Г. Короленка» не тільки про творчі здобутки митця, але й про його людяність та щирі вчинки.
За революційний дух Короленко не раз був відправлений у заслання. Роки тюрем не зломили дух цієї мужньої людини. Навіть у Сибірі він вивчав побут та звичаї якутів, записував пісні та легенди. Враження від спілкування з людьми лягли в основу оповідань.
Співчуття до знедолених і скривджених червоною ниткою проходить через творчість автора протягом всього життя. У численних мандрівках автор завжди занотовує та багато спілкується з місцевими.
Володимир був переконаний, що людина не повинна боротися за вогник чужого добробуту, а має боротися за своє щастя на Батьківщині.
«Роби, що маєш, і хай буде, що буде», — девіз, якого письменник дотримувався все життя, не озираючись на наслідки.
Популярність Короленка була величезною як на Батьківщині, так і за кордоном. Його твори перекладалися багатьма мовами та читали в різних куточках світу.
Письменник привертав увагу громадськості до найгостріших злободенних питань сучасності. Публіцистика була для письменника способом безпосередньо впливу на життя, захист прав і гідності людини всюди, де це можна зробити за допомогою пера.
Напружена робота без перепочинку далася в знаки й лікарі порекомендували переїхати. Новим домом на два десятиліття стала для Володимира Галактіоновича Полтава. Короленко писав, що "у Полтаві чудово і все місто, наче один сад, що у вересні тут ще зовсім тепло, погода сонячна». За активну громадську участь користувався шаною і повагою у місті.
Короленко завжди вів скромне життя, вдовольняючись мінімальними зручностями й вчив цього своїх доньок.
За те, що Короленко заступався як за євреїв, так і за людей інших національностей, йому розпорядженням Єврейської ради України від 27 липня 1998 року було присвоєно звання "Праведник України".
В будинку, де він жив Володимир з 1903 по 1921 рік, було створено музей Короленка. Організатором і першим директором стала його донька Софія Володимирівна.
Музей радо запрошує полтавців послухати цікаві історії та факти про життя визнаного митця, а також надихає боротися за свої переконання по при все.