Проблема не в тому, що війна, а в тому, що ми живемо так, немов вона ось-ось закінчиться.
Ну там, перемир'я, тиск Заходу, обіцянки Трампа, позиція Китаю, падіння цін на нафту (вже зростання), смерть путіна, розвал росії...
Ми (суспільство) постійно чекаємо кінця війни. Це природно. Ми напружуємо всі ресурси, закриваємо очі на відверті дурниці, миримося з дурнями, терпимо труднощі, тому що війна.
За 11 років війни вже з'явилося покоління, яке народилося під час війни, і ніколи не бачили миру.
У нас немає, по суті, ні нормальної шкільної освіти, ні якісної системи охорони здоров'я, ні умов для розвитку бізнесу, ні демократичних свобод - тому що війна, яка ось-ось закінчиться, і тоді все буде.
А вона не закінчиться.
Нам треба навчитися жити під час нескінченної війни. Без постійного напруження всіх сил, без бусифікацій і спекуляції навколо війни, без обмежень для бізнесу і свободи слова, на основі громадянського консенсусу і політичного плюралізму.