Суспільство починає гірше розуміти природу конфліктів, а отже — гірше оцінювати ризики та наслідки політичних рішень.
Сучасна війна стрімко змінює не лише форми ведення бойових дій, а й способи її осмислення.
Якщо у ХХ столітті розуміння конфліктів формувалося через книги, доповіді та ґрунтовну журналістику, то сьогодні ключовим медіаносієм стає коротке відео.
Формат, спочатку створений для розваг, несподівано перетворився на інструмент інтерпретації геополітики.
На цьому тлі короткі відеоролики — зокрема формати Shorts, Reels, TikTok, короткі відео в Х або Telegram — стають не просто способом передачі інформації, а повноцінним елементом інформаційного середовища, що впливає на сприйняття міжнародної безпеки.
Збройний конфлікт — це завжди багатошарова система. У ній переплітаються військова стратегія, дипломатія, економіка, внутрішня політика та історичний контекст. Однак короткий відеоролик за своєю природою не здатен утримати цю складність.
Він пропонує глядачеві:
У результаті формується ілюзія ясності там, де в реальності домінує невизначеність. Це особливо небезпечно у питаннях війни, де спрощення неминуче веде до викривлення причин і наслідків.
Саме тому короткі відеоролики стали одним із головних пропагандистських інструментів, багаторазово підсилених можливостями ШІ.
Якщо раніше функцію відбору інформації виконували редакції ЗМІ, то сьогодні цю роль відіграють алгоритми. Вони не оцінюють достовірність чи глибину — їхнє завдання утримати увагу.
У військовій тематиці це призводить до системного перекосу:
Таким чином, інформаційний порядок денний формується не експертністю, а залученістю аудиторії.
Короткі відео змінюють не лише розуміння, а й емоційне ставлення до конфліктів. Війна починає сприйматися як динамічний потік подій, що вирізняється із шквалу інформації, який щомиті обрушується на свідомість людей:
З цього потоку зникають ключові елементи реальності:
Відбувається небезпечний зсув — війна перестає сприйматися як трагедія і починає виглядати як контент.
Короткі відеоролики стали зручним інструментом впливу. Їхні переваги очевидні:
У результаті вони активно використовуються для:
Це вже не класична пропаганда, а більш гнучка й адаптивна форма — вбудована у повсякденне медіаспоживання.
Показовим у цьому контексті стало одкровення Елі Хазана, нового директора пропаганди режиму Нетаньягу, ексспікера сіоністської партії «Лікуд»:
«Правда більше не має значення. Факти більше не мають значення. Потрібно засипати соціальні мережі фейковими новинами, як це робить Трамп, щоб захистити Ізраїль».
Головна проблема полягає не в окремих помилках чи маніпуляціях, а в глибшому процесі — зміні самого способу сприйняття інформації.
Кліпове мислення:
Формат коротких відео став новою реальністю, з якою неможливо не рахуватися. Він уже впливає на громадську думку, політичну дискусію і навіть на опосередковані аспекти ухвалення рішень.
Однак його поширення супроводжується серйозними втратами:
Ми спостерігаємо процес, за якого інформація, події чи об’єкти оцінюються та інтерпретуються крізь призму почуттів, емоцій і особистої значущості, а не через об’єктивні факти. У такому стані людина реагує не на реальний зміст ситуації, а на переживання, які вона викликає.
Зрештою, головний виклик полягає не в самих технологіях, а у здатності суспільства зберігати критичне мислення в умовах стрімкого інформаційного потоку. Адже в епоху, коли війну пояснюють за 60 секунд, найбільшою розкішшю стає — розуміння.