Як Равенна і Флоренція століттями сперечалися за найвидатнішого поета Італії.
Чи можна сперечатися через останки людини через кілька століть після її смерті? В Італії — цілком. Саме це сталося з Данте Аліг’єрі. Уже майже сімсот років Флоренція намагається повернути додому свого найвідомішого вигнанця, а Равенна вперто відповідає: «Ні».
Історія розпочалася 1302 року, коли Данте з політичних причин вигнали з рідної Флоренції. Поетові загрожувало спалення на вогнищі, якби він повернувся до міста. Упродовж багатьох років Данте поневірявся Італією, доки не знайшов прихисток при дворі Гвідо да Поленти в Равенні.
Саме тут Данте завершив свою безсмертну «Божественну комедію» і тут же помер у ніч із 13 на 14 вересня 1321 року після повернення з дипломатичної місії у Венеції. Його поховали біля францисканського монастиря в Равенні.
Лише через кілька десятиліть у Флоренції усвідомили масштаб власної помилки. Місто, яке вигнало свого найвидатнішого громадянина, захотіло повернути його хоча б після смерті. Розпочалися численні звернення до пап, правителів і влади Равенни з проханням передати останки поета.
Найдраматичніша спроба сталася 1519 року. На прохання папи Лева X — флорентійця з роду Медічі — було офіційно дозволено перенести прах Данте до Флоренції. Ідею повернення гаряче підтримував Мікеланджело, який навіть пропонував створити для поета величну гробницю.
Але коли папські посланці прибули до Равенни й відкрили саркофаг, на них чекав шок: він виявився порожнім.
З’ясувалося, що францисканські ченці заздалегідь довідалися про заплановане перенесення і таємно дістали кістки Данте. Вони сховали їх у стіні монастиря, замурувавши в невеликій дерев’яній скриньці. Не знайшовши останків, представники папи були змушені повернутися до Флоренції ні з чим.
Так розпочалася справжня багатовікова «війна за Данте».
У XVIII столітті монастир перебудовували, і місце схованки забули. Понад пів століття ніхто достеменно не знав, де перебувають останки поета.
Лише 1865 року, під час підготовки до відзначення 600-річчя від дня народження Данте, робітники випадково знайшли невелику дерев’яну скриньку з написом латинською мовою: «Кістки Данте».
Дослідники підтвердили справжність знахідки. Після цього останки знову урочисто поховали в мавзолеї у Равенні, де вони перебувають і нині.
Тим часом Флоренція не полишала спроб хоча б символічно повернути свого поета. Ще в XIX столітті в базиліці Санта-Кроче з’явився величний кенотаф — розкішна гробниця, у якій немає тіла. Це один із найкрасивіших пам’ятників Італії, присвячений людині, яку там ніколи не було поховано.
Навіть у XX столітті дискусії спалахували знову. Історики, політики та громадські діячі періодично пропонували перенести прах Данте до Флоренції, стверджуючи, що саме там його справжнє місце. Але жителі Равенни незмінно відповідали: «Коли Флоренція вигнала Данте, Равенна дала йому дім. Тепер він залишиться тут назавжди».
Сьогодні цю історію вважають однією з найнезвичайніших історичних суперечок Італії. Формальні спроби повернути останки давно припинилися, але символічне суперництво двох міст триває й досі.
У цьому є особлива іронія долі. Флоренція подарувала світові Данте, а потім вигнала його. Равенна ж прихистила поета, дала йому останній спочинок і вже сім століть дбайливо зберігає його прах. Іноді історія виявляється сильнішою за каяття.