Звинувачення на адресу партнерів і попередників не скасовують запитань до підготовки української влади до вторгнення.
Не доходить. До Зеленського не доходить, що на восьмому році президентства валити на когось свої невдачі — це навіть не смішно, а жалюгідно.
Він заявив, що ця війна не почалася б, якби в Криму дали відсіч у 2014 році? Так а що Зеленський (тоді не президент) робив у той час у москві з жартами про російські війська, які стоять, і український кордон, який відсувається? Порошенко (тоді не президент) поїхав до Криму й намагався завадити перевороту. Ризикував життям, як видно на кадрах звідти. Але що робити з тим, що понад дві третини військових і міліціонерів перейшли на бік окупантів?
Зеленський казав, що він би там кістьми ліг, але навіть до Криму не поїхав. А як «лягав кістьми» за Маріуполь, Бердянськ, Олешки й Мелітополь, ми побачили у 2022 році.
Далі в Зеленського винен Байден, який не запровадив санкцій. Вау! Так Зеленський сам зізнається, що не вірив у вторгнення й казав про це і Байдену, і всім, хто намагався його попередити. Так чому Байден мав робити щось для того, хто не хотів і не готувався захищати сам себе?
Саме тому у Вашингтоні були переконані, що нам залишилося три дні, бо всі попередження про вторгнення Зеленський і компанія відкидали. Що ще мали думати американці? Саме тому воля народу до опору їх вразила — і тому почали надавати допомогу й запроваджувати санкції.
Спроби перевести стрілки на всіх і виставити себе невинним — одна з найбільших слабкостей Зеленського. Безпохибних людей не існує, але він вважає себе саме таким. Це псує відносини з партнерами, це призводить до дуже хибних рішень, це завдає шкоди Україні.
Останні заяви показують, що пацієнт не приймає діагнозу й не хоче лікувальних змін. А отже, хворітиме вся вертикаль.
«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»