Очільниця МОН підтвердила, що конкуренція за місця у вищих навчальних закладах знизилася.
Як бачимо, держава виділяє фінансування на силенну кількість вищих навчальних закладів, які вже давно було потрібно реорганізувати та скоротити.
Конкуренція серед абітурієнтів та студентів є лише в декількох найбільш популярних та рейтингових університетах, в інші ж можна вступити та «навчатись» не прикладаючи ніяких зусиль. ВНЗ бігає за абітурієнтом, а не навпаки, бо кожен студент - це державне фінансування, і абсолютна більшість закладів носиться з ними як з писаною торбою. Студенту треба дуже постаратися, щоб «вилетіти з навчання», тому про мотивацію здобувати знання та опанування спеціальності можна промовчати, її просто немає.
Наслідком є те, що «в трубу» вилітає чотири або навіть більше роки – роки пустого фінансування держави та втрачений час молоді. Також, престижність вищої освіти впала до нуля, не через те що країні не потрібні освічені спеціалісти, бо навіть їх бракує - «пусте» навчання і відсутність конкуренції дають про себе знати, а через те, що кількість «дипломованих суб’єктів» зашкалює, більшість яких з самого початку не збирається працювати за спеціальністю і в підсумку побивається на різних підробітках.
В цей же час, наприклад, кваліфікованого механіка вдень зі свічкою не знайдеш. Це результат того, що країні бракує робочих рук, усі бачать себе начальниками та керівниками, і професійну технічну освіти здобувати ніхто не йде, а натоміть прямують просиджувати штані у ВНЗ, де не набувають ніяких знань та навичок.
Виходом з даної ситуації є впорядкування системи післяшкільної освіти, збільшення престижності вищої освіти шляхом підвищення конкуренції та розважливе державне фінансування з акцентом на дефіцитні спеціальності.