Уся ця, вибачте, «зашкварена» історія з Міннацєдом і його керівником — це не про єдність. Це — про роз’єднання.
Влада вперто не хоче почути голос громадянського суспільства, зокрема його експертного середовища.
Те саме й у випадку з інститутом Уповноваженого із захисту державної мови. Тут — ще гірше: ігнорують голос справжньої української еліти: видатних письменників, поетів, науковців, діячів культури й мистецтва…
Поганий знак… Не знаю вже, як допомогти Президентові України та загалом керівництву країни не допустити фатальних помилок і не втратити позиції в умовах, коли ворог буде тиснути насамперед на них.
Здається, вони самі не усвідомлюють цих викликів і загроз.
Тому мовчати не можна! Має звучати потужний голос громадянського суспільства! Саме це, врешті-решт (як уже було неодноразово), може врятувати Україну.