Як і любий інший солдат, він любив відпочити з пивом та цигаркою коли не був на лінії вогню. Але в оточенні солдат на передовій, він надихав солдат – хоробро передавав боєприпаси до зброї. Вся Друга Транспортна Рота польських військ погоджувалася, що рекрут Войтек був їхнім найліпшим товаришем. Як для Войтека, він був просто щасливим бути частиною підрозділу… завжди готовий подати допомагаючу лапу.
Войтек був лише трохи більше пучка хутра коли його знайшли польські військові в горах Ірану в 1943 році. Войтек залишився без матері, то він прикріпився до солдатів, які годували його молоком та зробили ліжко з тазика. За декілька місяців Войтек перейняв багато людських характеристик: він плакав коли його залишали та закривав очі лапами, якщо його сварили. Коли він підріс, він навчився переносити мінометні снаряди та влітку, на жарі, навчився самостійно включати душ у ванній кімнаті.
Одного разу, Войтек побачив відкриту двері в кімнаті польового штабу, всередині був арабський шпигун, який вивчав карти військових. Побачивши ведмедя, шпигун розповів про засідку, яку вони планували. Усіх ворогів спіймали, а Войтек отримав дві пляшки пива та весь ранок у ванній кімнаті.
В 1944 році, поляків переправили в Італію для надання відчайдушно необхідної їжі та боєприпасів, але Войтек мав залишитеся, бо тваринам не дозволяли пересуватися з солдатами. Тому бойові товариші Войтека офіційно записали його в солдати своєї роти з іменем, званням, та номером. Під час гіркої битви за монастир Монте Кассіно, ведмідь пересувався з солдатами на передньому сидінні вантажівки з боєприпасами. Він тримав свою голову за вікном, наперекір постійним вибухам мінометів.
Переносячи 15 кілограмові снаряди та передаючи коробки з патронами, Войтек відпочивав з такими ж зусиллями. Було б то пляшка пива, цигарка, боротьба з солдатами, чи рейди на кухню, Войтек був як люба інша людина в тій роті.
Після війни польську роту переправили в Шотландію, де Войтек став місцевою легендою. «Він поводив сбе, як великий пес. Його ніхто не боявся.» - казав польській ветеран Августин Каролевскі, який залишився жити в Шотландії. Коли війська демобілізували, Войтека переїхав в зоопарк Единбурга. Багато років потому, польські ветерани по приїзди в зоопарк побачили, що Войтек досі відзивався на польську мову.
115 кілограмовий коричневий ведмідь, мабуть, був найдивовижнішим бійцем Другої Світової Війни. Достатньо дивовижний, щоб на його честь була змінена емблема роти.