Газета «День» вмістила цікаві й правдиві спогади Олександра Лавриновича – людини, яка стояла у витоків української незалежності й зустріла 24 серпня 1991 року на посаді заступника голови Центральної виборчої комісії та заступника голови Народного Руху України. Рекомендую їх уважно прочитати й підтверджую, що все так і було.
Можу лише додати, що саме В’ячеслава Чорновол, призначивши себе лідером опозиції, перетворив Народний Рух України з національно-визвольного руху, який об’єднував людей з різними політичними поглядами, на партію однієї людини. Саме Чорновол виступив проти формування нових органів влади після проголошення Незалежності. Саме Чорновол закликав до розчленування України й перетворення її на федерацію. І, головне, саме Чорновол відкинув пропозицію Леоніда Кравчука зробити Рух партією влади, залишивши першого президента без будь-якої соціальної та політичної підтримки, сам-на-сам з «червоним директоратом» і орієнтованим на Москву чиновництвом.
Невдовзі по тому «червоний директорат» захопив владу в країні та влаштував масові страйки (наприклад, Юхиму Звягільському вдалось зупинити понад 200 шахт) з вимогою змінити курс і відмовитись від ідеї побудови демократичної національної держави, як це було в країнах Балтії. На місце Кравчука прийшов представник «червоного директорату» Леонід Кучма. Але Чорновола це хвилювало не сильно – він переймався тим, що переховував у себе в кабінеті директора Слов’янського содового заводу Едуарда Креча, оголошеного в розшук через тотальне розкрадання підприємства (у наступному В’ячеслав Максимович зробив пройдисвіта Креча народним депутатом, щоби той уникнув кримінальної відповідальності – так починалась вітчизняна корупція). А країна, між тим, летіла в прірву…