Держава кешбеку: коли політика перетворюється на маркетинг.
У Зеленського навіть дефіцит бюджету подається у форматі акції. 10 березня Верховна Рада провалює законопроєкт №14025 про оподаткування доходів через цифрові платформи — той самий, що подавався як структурний маяк програми МВФ. За два дні уряд уже викидає на ринок новий пакет «турботи»: паливний кешбек 15% на дизель, 10% на бензин, 5% на автогаз, а паралельно — разову доплату 1500 грн щонайменше для 13 мільйонів людей у квітні. І все це в країні, для якої МВФ прямо оцінює потребу зовнішнього фінансування на 2026 рік у $52 мільярди. Це не економічна політика. Це політичний промокод, який видають щоразу, коли владі треба перебити погані новини хорошим заголовком.
Це не випадковість і не нервова реакція на один тиждень. Зеленський із самого початку будував не державу інституцій, а державу вивісок. Спершу було «Велике будівництво», для якого навіть створили окрему координаційну раду при президентові. Потім — «Президентський університет», запущений окремим указом. Потім — «Зелена країна» з обіцянкою висадити мільярд дерев за три роки. Уся ця довоєнна стилістика була про одне: не будувати довгі правила, а продавати великі назви. Країну не реформували — її пакували.
Потім з’явилася Вовина тисяча — і стало остаточно ясно, яким буде цей режим управління. У листопаді 2021 року Зеленський особисто анонсував 1000 грн вакцинованим через «Дію». У 2022 році ту саму логіку просто перевели у воєнний режим: 6500 грн через єПідтримку, які, за даними уряду, отримали майже 5 мільйонів людей, а загальна сума виплат склала 30,9 млрд грн. З тієї миті Банкова остаточно закохалася у свою найпростішу формулу: якщо проблема складна, її треба не вирішувати системно, а розкласти на разову суму, окрему картку і красиву назву.
Далі почався серійний випуск «є»-держави. єРобота — вже 11 млрд грн у вигляді грантів. єОселя — 97% усього іпотечного ринку України за підсумками 2025 року. єВідновлення — понад 31,5 млрд грн компенсацій за 2025 рік і близько 14 млрд грн на житлові ваучери в бюджеті-2026. На папері це може виглядати як різні інструменти. По суті — це одна й та сама політична технологія: кожну велику проблему країни влада перетворює на брендований сервіс із банером, кнопкою в «Дії» і звітом про мільйони «користувачів». Не громадяни. Не платники податків. Саме користувачі. Як у застосунку доставки.
І на цьому конвеєр не зупинився. єКнига — 998,4 грн молоді на книжки, понад 223 млн грн державної підтримки. «Пакунок школяра» — 5000 грн для родин першокласників, а восени 2025-го уряд уже звітував, що програма профінансована майже на 1 млрд грн. «Зимова єПідтримка» — одна тисяча всім у сезоні 2024–2025, а потім ще одна зимова тисяча у сезоні 2025–2026; за урядовими даними, тільки одна з цих кампаній охопила 14,4 млн людей. А щоб цей ярмарок ніколи не зупинявся, уряд улітку 2025 року затвердив Дія.Картку як єдиний інструмент для різних державних виплат. Це вже не просто набір програм. Це інфраструктура популізму, поставлена на конвеєр.
Вінцем цього жанру став «Національний кешбек». Його запускали як програму заохочення купувати українські товари. Офіційні правила прямо казали: підакцизні товари, зокрема пальне, у програмі не беруть участі. Там є місячна стеля в 3000 грн, гроші надходять на спеціальну картку пізніше, а готівкою їх зняти не можна. Тобто це від початку була не знижка на касі, а державна бонусна програма з післясмаком бюрократії. І ось тепер той самий механізм різко розвертають на 180 градусів і використовують саме для компенсації вартості пального — того самого товару, який учора був прямо виключений із логіки програми. У перекладі з чиновницької мови на людську це означає просте: правила в цій системі існують доти, доки вони не заважають черговому президентському анонсу.
Особливий цинізм у тому, що «єБак» запускають у момент, коли держава сама не виключає, що на паливному ринку треба шукати не лише зовнішній шок, а й дуже земні апетити. 4 березня АМКУ офіційно повідомив, що почав заходи контролю через різке підвищення цін на АЗС і направив учасникам ринку вимоги про надання інформації. Уже 11 березня голова комітету публічно говорив про розгляд справи за ознаками антиконкурентних узгоджених дій у зв’язку зі зростанням роздрібних цін на дизель і А-95. Тобто держава сама допускає, що на ринку могло бути не лише «так склалася світова кон’юнктура», а й дуже організоване бажання заробити на чужій паніці. І що ж робить Банкова? Не починає з батога. Починає з купона. Якщо є підозра, що хтось накрутив чек, відповідь влади — компенсувати його з бюджету. Це вже не популізм, а, скоріше, програма лояльності для наслідків.
Найгірше тут навіть не марнотратство. Найгірше — політична деградація самої ідеї держави. Бо держава в моделі Зеленського — це вже не система прав, обов’язків, правил і прогнозованих рішень. Це вічний промостенд. Сьогодні тисяча. Завтра кешбек. Післязавтра нова «підтримка для людей». Громадянина привчають не вимагати реформи податкової системи, чесної конкуренції, енергетичної стратегії чи нормальної соціальної політики. Громадянина привчають чекати наступного бонусу. Не бути співвласником держави, а бути її лояльним клієнтом. І це, мабуть, найбільш небезпечний популізм із усіх: не той, що купує голос, а той, що повільно відучує суспільство мислити категоріями довгих рішень.
Тому «Вовина тисяча», «єБак» і вся ця зоопаркова колекція «є»-ініціатив — не випадкові помилки й не окремі епізоди. Це стиль влади. Якщо не виходить зробити реформу — вигадують купон. Якщо горить ринок — друкують кешбек. Якщо провисає порядок денний — дістають нову разову виплату. Так і з’явилася Вовина купонна республіка: країна, в якій кожну кризу намагаються погасити не рішенням, а новою акцією від президента. І що найсумніше — ця влада, схоже, вже сама не бачить різниці між політикою і промокодом.
«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»