Це рішення далося українській владі не просто. Так, у січні 2018 року МВФ розкритикував президентський законопроект. Зокрема, зауваження фонду були розбиті на три групи - про процедуру добору суддів, про положення закону, спрямовані на гальмування створення АКС, а також про юрисдикцію суду. Загалом у документі - 9 системних зауважень. Законопроект створював юридичні можливості для додаткових затримок під час створення антикорупційного суду, стверджував кредитор.
Однак, після чотирьох сесійних днів розгляду поправок і декількох місяців переговорів з МВФ і Венеціанською комісією, спірною залишалася правка щодо повноважень Громадської ради у процесі добору суддів, яку так і не погодили з фондом.
Також на ухвалення законопроекту впливав і прем'єр-міністр Володимир Гройсман. Він навіть заявляв про можливу відставку у зв'язку зі зривом створення нового судового органу.
Втім, причина таких заяв зрозуміла. Адже, без створення Антикорупційного суду країна не отримає чергового траншу МВФ і втратить макроекономічну допомогу ЄС. А без допомоги кредиторів обслуговувати свої борги буде вкрай складно, і країна опиниться на межі дефолту.
Тож наскільки реалістичні плани щодо знищення корупції і до яких змін потрібно готуватися бізнесу – думки окремих експертів.
Для компаній питання ефективної боротьби з корупцією в країні є достатньо пріоритетним. Адже створивши Антикорупційний суд, Україна отримає транш від МВФ, який для бізнесу є ще одним маяком про збереження макроекономічної стабільністі.
Також створення такого антикорупційного органу сприятиме боротьбі з корупцією, яка негативно впливає на бізнес. Звичайно, створення однієї антикорупційної інституції, зокрема суду, це корисно, але втім не зможе суттєво змінити ситуацію.
Я не ідеалізую створення антикорупційного суду, однак вважаю, що потрібні дії допоможуть бізнесу зрозуміти, що ми йдемо у правильному напрямку. Окрім судової реформи бізнесу потрібна ефективна реформа правоохоронних органів, реформа землі, і навіть ефективна приватизація, яка формуватиме довіру бізнесу. Загалом, сьогоднішня ситуація з затягуванням траншу, із затягуванням реформ є досить небезпечною для майбутнього країни.
Ситуація зміниться однозначно. Але яким чином вона зміниться, це уже питання цікаве. У Національному антикорупційному бюро (НАБУ) стверджують, що це єдиний спосіб досягти ефективної боротьби з корупцією під час розслідування і розгляду дій щодо кримінальних проваджень. Однак, більш стратегічно довести реформу в судовому корпусі до того рівня, коли всі судді і всі суди будуть об'єктивно розглядати кримінальні провадження стосовно топ-посадовців.
Однак, при цьому є і зворотній бік. А саме певний вплив працівників НАБУ та їхнього керівництва на суддів. Не потрібно забувати, що такий самий вплив може здійснюватиися на суддів новоствореного Вищого антикорупційного суду. Сам факт зміни назви суду, на жаль, не може гарантувати бізнесу факт, що не буде певних спекуляцій і перевищень суддями повноважень під час надання дозволів на обшук. Кодекс говорить одне, а, по суті, все відбувається трошки по-іншому, навіть враховуючи зміни щодо закону "маски-шоу стоп".
Тобто є певний вплив, що десь суддя просто об'єктивно не встигає дослідити певні обставини, однак, загалом бачить підстави для задоволення, задовольняє питання на обшук. Крім того, часта робота між одними й тими самими суддями і детективами несе ризик того, що можуть бути певні зловживання. Тобто це стосується впливу на бізнес у стратегічному розумінні. Корупцію не побореш лише створенням спеціалізованого суду. Там має бути суттєво більше кроків і підстав для того, щоб з нею успішно боротися
Загалом, зміни пересічний громадянин і бізнес відчують десь років через 7-10 після того, як суд запрацює.
Головна перепона для приходу іноземних інвестицій полягає у корумпованості судової і правоохоронної систем. Це та проблема, з якою покликане боротися антикорупційне бюро та існуючий суд, який не справляється з цим, бо є невід'ємною частиною корупційної системи.
135 справ у суді щодо посадовців, 200 обвинувачених, і немає ухвал суду, тому що старий корумпований суд просто не розглядає ці справи.
Затягування його створення Верховною Радою зрозуміле. Адже політичній еліті не потрібен суд, який буде саджати їх у тюрму. Вони б і не ухвалили цього закону, якби не тиск усередині країни і не тиск міжнародних партнерів.
Практика розслідувань НАБУ свідчить, що сотні позовів гниють у канцеляріях. Тепер завданням бюро буде передача справи до суду. Після цього їхня робота навіть юридично закінчується. Фінальну крапку в розслідуванні ставить суд.