Задовго до появи блокнотів, диктофонів і нотаток у смартфоні люди вже вміли зберігати в голові величезні обсяги інформації.
Вони робили це завдяки мистецтву, яке сьогодні ми майже забули.
Одним із найдавніших підручників риторики, що дійшли до нас, стала «Риторика для Гереннія» — посібник з ораторського мистецтва, написаний у І столітті до н.е. У ньому, крім прийомів побудови промови, детально описано метод локусів (або метод місць).
Його суть проста, але геніальна:
Уявіть добре знайоме місце — палац, вулицю, храм чи власний дім.
Поділіть його на «точки» — кімнати, сходи, ніші, колони.
Розмістіть у кожній із цих точок яскравий, незвичний образ, що символізує потрібну думку або частину тексту.
Коли треба згадати — просто «пройдіться» цими місцями у своїй уяві, і образи самі витягнуть потрібні відомості.
Такий уявний «палац пам’яті» дозволяв давнім ораторам відтворювати багатогодинні промови слово в слово.
Римляни й греки навчали цьому дітей змалку, а видатні оратори будували у своїй уяві цілі міста — з форумами, театрами й вулицями, наповненими метафорами, датами та аргументами.
Можливо, найцінніше в цій техніці — нагадування про те, що наша пам’ять любить історії, образи та подорожі. І що більш химерними вони є, то міцніше тримаються в голові.