Щоб зрозуміти, чому Україна опинилась на краю катастрофи з водою, треба просто розібратись що за чим відбувалось. Колись в Україні існувало дві ціни на газ – одна висока для промисловості, друга «соціальна» для населення. Крупні споживачі могли купувати один і той самий газ для різних цілей, а далі крутити ним як заманеться, вганяючи в свої кошториси дешевий газ під видом дорогого задля якнайбільшої маржі.
Після Майдану «Нафтогаз» цю лавочку з роздвоєнням прикрив. Але у «Дніпроазота» лишились дешеві поставки палива від формально державної, але насправді «приватної» «Укрнафти». Бо «приватівці», що контролювали «Укрнафту», орендували у «Дніпроазота» Ігоря Коломойського виробничі потужності для виробництва добрив, хлорки та іншої хімії. Тому і загоняли туди дешевий газ, залишаючи собі надприбутки (лише на аміаку «Укрнафта» в 2017 році втратила 2,31 млрд грн. на користь «приватівців»).
По ходу «Дніпроазот» став неформальним монополістом. Бо Фірташ припинив виробництво хлорки на своїх хімкобмінатах. Первомайський завод порізали на брухт. Калуська «Оріана» порізала на брухт естакаду, і може давати тільки хлор у газовій формі (принаймні так казав предправління «Дніпроазоту» Сергій Сидоров на засіданні в АМКУ).
Тобто як виробник рідкого хлору «Дніпроазот» лишився в Україні один. Однак це неприродня монополія, і у будь-який час вона може припинитись – чи Фірташ запуститить, чи новий завод збудують. А визнати «Дніпроазот» неприродньою монополією АМКУ тут і зараз не може. Та це і не допомогло б.
1 квітня 2018 року «нафтогазівці» таки змусили «Укрнафту» припинити постачання газу «Дніпроазоту» на 30% дешевше від ринкових цін. У таких обставинах «приватний» «Дніпроазот» не зміг втримати ціну на свій основний продукт виробництва карбамід на прибутковому рівні, за рахунок чого і дотувалось виробництво хлорки, і…
…14 квітня «Дніпроазот» зупинив своє азотне виробництво, продукція якого займала 90% виробітки заводу. Привід був вибраний дуже чемний – «капітальний ремонт», оновлення виробництва на новітнє обладнання. Це не викликало підозр у водоканалів, які зазвичай раз на квартал отримували нові партії рідкого хлору від заводу за контрактами з «прокладками». І тому вони не почали бігати по сусідніх європейських країнах у пошуках вільних партій хлорки і завчасної підготовки до екстрених поставок. Бо без хлорки українським водоканалам таки не жити.
15 червня «Дніпроазот» офіційно заявив про зупинку хлорного виробництва. І раптом всі почали розуміти, що без хлорки буде гаплик. Почали дзвонити прем’єр-міністру, випускати потужні прес-релізи на «1+1».
2 липня АМКУ отримав від «Дніпроазоту» заяву. Завод просив дати йому індульгенцію на підняття цін. Потім на засіданні АМКУ від Сидорова прозвучить пояснення. Мовляв, аналітики всього освіту не очікували, що по закінченню опалювального сезону світові ціни на газ не впадуть, а зростуть (і це правда, але подорожчання газу становило лише 15%), а ціни на карбамід впадуть з $300 до 230 доларів за тону. Мовляв лише цей виверт ринкової кон’юнктури змусив «приватівців» зупинити завод, і ніяких проблем з постачальниками газу не було (нині постачальником є «Укрнафтобуріння», з якого знову ж таки стирчать вуха Коломойського).
19 липня АМКУ послухав то все і постановив: нє, хлопці, індульгенції по хлорці не буде, бо ціни на рідкий хлор вільні, а відтак нічим і ніким не регулюються, тим більш АМКУ взагалі не ціновий регулятор, а тому завод вільний у своїх діях по участі в тендерах водоканалів, де міг би вже давно навигравати підрядів по зручній ціні і мати пакет замовлень на роки вперед. Разом з тим комітет вказав, що припинення виробництва та реалізації хлору якраз може містити ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Тим більш зупинити продажі ось так, з бухти-барахти, через проблеми геть іншого гатунку.
Тобто маємо ситуацію – «Дніпроазот» лишився без халявного газу, звичайна «прибуткова» модель Коломойського посипалась, і завод посадив на «ізмєну» майже всю Україну, фактично взявши в заручники нас усіх через воду з кранів. Бо без хлорки звідти скоро справді може потекти отрута, якщо уряд не налагодить заміщаючий імпорт.
А тепер цифровий блок.
Ціна питання для споживачів – не дуже помітна. Хлорка в загальному тарифі на воду “важить” приблизно 2%. Тобто навіть якщо вона подорожчає – це для нас буде на рівні копійок.
Але для постачальників мова йде про перерозподілення мільйонів.
В останні роки водоканали закуповують рідкий хлор на відкритих торгах. Там «конкурують» виключно «прокладки» з товаром «Дніпроазоту». За словами Сидорова, завод хоче мати дозвіл АМКУ на торгівлю хлором по 26 тис грн./т без ПДВ з урахуванням транспортної складової на рівні 3 тис грн./т (тобто на рівні 31 тис грн. з ПДВ). За його словами, це більш ніж в три рази дорожче від відпускної ціни заводу. Разом з тим, на тендерах водоканалів цього року ціна хлору сягала навіть 40 тис грн. Тобто завод фактично хотів дозволу продавати свій товар навіть трохи дешевше тендерних цін від «прокладок». І таким чином замістити собою всю оту свору «прокладок», які і панують на тендерах, фактично навіть без подорожчання товару для споживачів.
Разом з тим, представники «Дніпроазоту» не змогли офіційно пояснити ні АМКУ, ні журналісту «Наших грошей» чому вони зараз не виходять на відкриті торги водоканалів. Неофіційно сказали, що «нас замовник знесе з торгів за невідповідність тендерної пропозиції, бо вони хочуть відстрочку платежів, а ми хочемо передплати». Але пояснити чому не можна відмовитись від передплати, коли ти можеш виграти на тендері з ціною втричі більшою, ніж продаєш «прокладкам» зараз – представник заводу не зміг.
Тобто маємо такий розклад. Менеджмент «Дніпроазоту» роками продавав «прокладкам» хлор вдвічі-втричі дешевше тендерних цін, а коли йому знадобилось самому вийти на торги – він зажадав алібі в АМКУ.
При цьому зажадав дуже хитро. «Дніпроазот» спитав в АМКУ – а чи може він підняти ціни на свої товари, у тому числі на хлор рідкий. Тобто під приводом хлорки він би отримав дозвіл і на все інше. При цьому завод Коломойського не надав комітету жодних даних про конкурентів, скільки коштує у них хлорка та всі інші товари. Звісно, що в таких обставинах АМКУ не міг ні дати алібі, ні заборонити. Тому «приватівцям» сказали:
«Антимонопольний комітет України не є ціновим регулятором. Ціни на хлор рідкий є вільними та визначаються суб’єктом господарювання самостійно. Твердження Товариства про те, що ціни, за якими АТ «Дніпроазот» реалізовувало і планувало реалізовувати хлор, є суттєво нижчими за ринкові через зарегульованість галузі і неефективне втручання держави у господарську діяльність, не ґрунтуються на чинному законодавстві. Посилання АТ «Дніпроазот» (із наведенням даних електронної системи закупівель Prozorro) на суб’єктів господарювання – посередників, що постачають хлор рідкий підприємствам централізованого водопостачання за цінами, значно вищими за відпускні ціни АТ «Дніпроазот», є безпідставними. Законом України «Про публічні закупівлі» не обмежено право АТ «Дніпроазот» виступати самостійним учасником у процедурах закупівель підприємствами централізованого водопостачання хлору рідкого та пропонувати таку ціну товару, яку підприємство вважає справедливою та економічно обґрунтованою».
А це означає одне. Коломойський! Включай завод, вигравай тендери, отримуй підряди, постачай товар по любій тобі ціні, і не мороч голову людям своїм шантажем.
А якщо боїшся, що тебе потім покарають за твої ціни, то відразу співстав їх з імпортом, і не викручуй руки українцям. Тим більш, що «Дніпроазот» вже після своєї зупинки і звернення в АМКУ набрався хоробрості і уклав угоду з Запорізьким титано-магнієвим комбінатом на поставку хлору по 32 тис грн. Тобто на саме тому бажаному для себе рівні прибутковості. Але навіть укладання такої жирної угоди загальною вартістю 72,65 млн грн. не примусило «Дніпроазот» включити виробництво і він продовжує щось вичікувати від АМКУ.
Тобто виглядає так, що у Коломойського будуть чекати поки з кранів польється отрута. А там вже скоро і Тимошенко стане президентом, а значить можна буде розраховувати на халявний газ для промисловості по цінам для населення.
Юрій Ніколов