Мамаївські служаки-комунальники, які за сумісництвом перебувають на окладі жителів Полтавської громади, взялися рубати дерева у місті.
За твердженням тих, хто мав би рятувати зелені насадження та сприяти збільшенню кількості рекреаційних зон, знищені рослини-довгожителі могли становити небезпеку під час негоди.
Інакше кажучи, під виглядом так званої "вибіркової санітарної рубки" комунальники Полтави позбавили частину центральної вулиці Соборності необхідної у літню спеку тіні та водночас джерела кисню.
Певно прислуга Олександра Мамая просто не знайома або відверто ігнорує відомі у сусідніх із нами містах новації у дендрологічній галузі, зокрема щодо лікування хворих і відновлення життєдіяльності пошкоджених дерев.
Не будемо вигадувати велосипед, а викладемо апробований професійним арбористом із 24-річним стажем Володимир Ветроградським корисні поради, як проводити системний і недорогий догляд за зеленими насадженнями.
«Це було моїм хобі – робити обрізку молодих дерев. Якось сусіди запросили мене обрізати їхню яблуню, побачивши мене в роботі на своїй ділянці. Запрацювало сарафанне радіо і хобі переросло в професійну діяльність.
Навчання в Будівельному інституті посприяло, і зараз я ще лікую стовбурові порожнини. Я називаю свою діяльність некласичною арбористикою. Бо арбористика – це загальний догляд за кроною, видалення сухих зламаних гілок, стабілізація крони, видалення дерев.
За кордоном порожнини не лікують: немає позитивного досвіду, а в мене є. За 24 роки я вилікував до 2000 дерев різного віку та ступеня складності. У більшості це дерева з анатомічними вадами і стовбуровими порожнинами.
Порожнини як несуть користь, даючи прихисток птахам, комахам та ссавцям, так і можуть становити небезпеку для оточуючих. У другому випадку вони стають причиною втрати стійкості дерева. Кожен випадок розглядається мною індивідуально, бо в одних випадках порожнини лишаються природі, а в інших – пломбуються.
Лікування порожнин має дещо подібне від стоматології, адже тут так само я видаляю уражену грибами ділянку стовбура та відновлюю її стійкість. Процедура копітка, але результативна. Інколи об'єми стовбурових порожнин сягали 5 кубічних метрів – то була найбільша порожнина на моїй пам’яті, яку потрібно було заповнити.
Найбільше дерево, яке я лікував, мало діаметр стовбура десь 1 метр 40 см. А найстаршим моїм пацієнтом був 600-річний дуб на Заході Україні, він росте на території старовинної церкви. На жаль, ця робота й досі не закінчена, але через війну це все зупинилося.
Наразі я лікую дерева, які постраждали від активних бойових дій. Це складно і довго. Якщо уламки снарядів потрапляють на інструмент, то він виходить з ладу.
Тому доводиться працювати в більшості вручну, щоб видалити всі наявні уламки, а далі вже працювати зі стовбуровими пошкодженнями. Видаляю всі рвані частини стовбура дерева з врахуванням його індивідуальних особливостей. На таку роботу може піти близько місяця.
Працюю я переважно в містах та на приватних ділянках, зазвичай з аварійними деревами. У більшості випадків старе дерево, яке дає тінь, прихисток птахам та іншим тваринам, набагато легше пролікувати, ніж виростити нове молоде дерево. Тому, якщо люди хочуть зберегти дерево у місті, можна піти на діалог з комунальниками і домовитися.
Коли до мене звертаються з таких питань, спочатку я визначаю, чи є доцільність лікування. А далі разом з комунальниками шукаємо, на чиєму балансі перебуває дерево, щоб узгодити роботи. Насправді їм вигідно, щоб за них зробили роботу і щоб вони за неї не переживали.
До того ж, є проблема, що для таких робіт потрібна купа специфічного арбористичного інструменту, якого у комунальників немає. Тому їм легше довірити цю роботу арбористу. Так я лікував дерева у Києві, Рівному та Львові...
Останнім часом попит на лікування дерев трохи збільшився: якщо йдеться про родове дерево, людям важливо зберегти його для нащадків і подбати про безпеку, щоб воно не зламалося, щоб не падали гілки. Дерева такі ж самі живі істоти, як і людина. І також потребують вчасного догляду.
Якщо робити фаховий системний догляд, то дерева зможуть прожити набагато довше, ніж при звичних обставинах. Незважаючи на чималу складність, я люблю свою роботу, бо вона дає результат: я завжди стараюся, щоб дерево прожило якнайдовше і було безпечне для оточуючих. Будучи при цьому окрасою та невід’ємним елементом того чи іншого простору».