Як підсанкційна Матвієнко потрапила до Женеви

Як підсанкційні російські посадовці «розмивають» санкційний тиск і виводять агресора з ізоляції — виклики та механізми протидії.

Стосовно ситуації з участю російської (наполовину підсанкційної) делегації на чолі з В. Матвієнко у Конференції Міжпарламентського союзу (МПС) в м. Женева, Швейцарія.

• По-перше, про рішення офіційного Берна зробити виключення (вже не вперше) для підсанкційних (також і в самій Швейцарії) учасників міжнародних конференцій було відомо вже з середини липня.
• По-друге, по дипломатичних каналах були направлені сигнали про небажаність робити виняток для підсанкційних росіян, але безрезультатно.
• По-третє, МЗС України (хоча лише в соцмережі, коментарем речника) зробило осудливий коментар. Правда, вже фактично на початку заходів.
• По-четверте, керівництво МПС насправді намагалося (без погодження з Україною) організувати зустріч російської та української делегацій. Від України планувалася участь голови ВР України Руслана Стефанчука з трьома супровідними особами (не нардепами) – і добре, що вони не потрапили в пастку. Тільки питання, чому не дали завчасно до МПС чіткого меседжу, що така зустріч апріорі неможлива?
• По-п’яте, навряд чи офіційні структури Італії та Франції пішли б на заборону прольоту літака з російською делегацією, маючи офіційний запит Берна.

В результаті: українська дипломатія відпрацювала непогано, але із зауваженнями.

Постійне представництво України при Відділенні ООН та інших міжнародних організаціях у Женеві в принципі непогано зробило ту роботу, яку їм доручили.

Добре відпрацювала і віцеспікерка українського парламенту Олена Кондратюк. Результат – ви самі бачили: демарш за підтримки кількох делегацій і промовистий виступ.

Але…

За такого обраного алгоритму реагування також мав би бути розроблений та ефективно реалізований окремий план інформаційної роботи.

Який би включав, як мінімум, серію інтерв’ю посла України у Швейцарії (це вже пряма відповідальність керівниці Посольства) місцевим та закордонним медіа; брифінг пані посла для ЗМІ напередодні заходу; її роботу з активними українцями й українськими організаціями для підготовки громадської думки; організацію ними пікету проти участі російської підсанкційної делегації; організацію паралельного заходу в Женеві, присвяченого саме питанням засудження російських воєнних злочинців і дотримання санкцій. До того ж можна було також скоординувати роботу з СКУ, який лише зараз (і то – в Італії) збирає підписи з засудження допуску підсанкційних росіян у Швейцарію.

Якщо таке доручення з центру пані послу було – то роботу повністю провалено. Якщо ні – то є питання до тих, хто не врахував цей інформаційний аспект.

В результаті маємо розмивання санкційного тиску на російських вищих посадових осіб, які відверто підтримують знищення України та українців і приймали для цього відповідні рішення.

І при тому не спрацювали превентивно інформаційно, щоби міжнародний розголос змусив не допустити такої ситуації.

Маємо зробити висновки, бо тепер росіяни будуть такий інструментарій ще активніше використовувати для виходу з ізоляції, а ми маємо цього не допустити, працюючи на випередження.