Штрафи, зриви, суди — і знову по колу.
Говорили-балакали, сіли та й заплакали…
Як там написано — «Всім, кого це стосується».
Відрефлексую від імені тих, у кого немає виробництва за кордоном і кого це, як, мабуть, вважає DOT, не стосується.
Дуже дивно, шановний DOT, побачити таку розсилку, особливо після того, як ви минулого року переконалися, що демпінгова ціна від імпортерів — це, як правило, або неякісна продукція, або зрив контрактів.
А потім — ще й судові тяжби з тими ж імпортерами, які відсуджують штрафні санкції та відмовляються повертати передоплату після того, як DOT розриває угоди через непостачання продукції.
То навіщо вам це знову?
Все ж таки, думаю, що з цим листом не все так просто, і далі щось буде...
Але якщо відповідь буде такою: багато останніх травневих торгів не відбулися, бо жоден з вітчизняних виробників не подався, —
то що вас здивувало, якщо у цих торгах ви чомусь поставили очікувану вартість на 13–27% нижче, ніж торік (і то ми працювали на межі рентабельності)?
Крім того, — а хто заважав імпортерам (до яких і адресовано цей запит) вийти на ці відкриті в Prozorro торги та порадувати DOT економією бюджету?
Тому, попри те, що багато фабрик зараз без роботи, ніхто з реальних виробників не буде підписувати контракти за цінами нижчими за собівартість. Бо так це не працює.
Інакше — дійсно треба шукати дешевий імпорт, який апріорі якісним бути не може.
Хоча, зрозуміло, що під тиском його можуть і прийняти, але потім цю невідповідність відчують наші бійці на фронті.
На жаль, про них імпортери-бракороби не думають.
Але нагадаю: ми не працюємо в рівних умовах з виробниками Китаю, В'єтнаму чи Туреччини.
До них не летять ракети та «шахеди», їхні працівники не сидять у бомбосховищах, приходять на роботу виспаними, не витрачаються на генератори, не донатять захисникам — і ще багато чого...
При цьому українські виробники:
працюють якісно;
витримують терміни постачання;
створюють робочі місця;
сплачують податки, повертаючи в держбюджет приблизно 35–40% отриманих коштів.
Ну а так — звісно, такі запити в межах закону, формально нічого не порушено.
Тільки чомусь від усього цього сумно.
Хоча… може, це такий натяк? Мовляв, «нема вам тут, хлопці, що робити — переносьте виробництво за межі України, і буде вам щастя?»
Але до чого тоді всі ці державні програми «Зроблено в Україні», #КупуйУкраїнське та інші?
Чогось я, мабуть, не розумію.
Але то вже таке…