Звання «Героя росії», яке Кремль урочисто вручив Андрію Деркачу, - це не лише медаль російському агенту.
Це — вирок українській державі часів Зеленського та Єрмака.
Бо жоден російський агент не проходить такий шлях без мовчазної співучасті в Києві.
Історія Деркача — це не випадковість. Це системний провал, який занадто підозріло збігається з «добрими послугами» людей на Банковій.
2020 рік. Андрій Деркач публікує «плівки» та фабрикує компромат, який негайно підхоплюють російські та MAGA-орієнтовані медіа.
Саме за його заявою в Україні відкривають кримінальні провадження проти Джо Байдена та Петра Порошенка.
США відкрито попереджають: Деркач — агент ФСБ.
Але в Україні його далі слухають.
І ніхто в Офісі президента не перепитує: чому ми виконуємо сценарій Кремля?
Після своєї «послуги» Москві Деркач без жодного спротиву заводить своїх людей у стратегічний сектор — «Енергоатом».
Галущенко, Котін — це кадри, яких він протягнув до керівництва.
Питання на мільярд: хто це дозволив?
Єдина інстанція, яка могла це погодити, — Банкова.
Вашингтон вводить проти нього санкції за роботу на російські спецслужби.
Але Зеленський і Єрмак навіть не намагаються затримати людину, яку американці прямо називають інструментом Кремля.
Навпаки — його шлях залишається вільним.
У той час, коли українці не можуть виїхати з країни навіть по сімейних причинах, Деркач — символ російського впливу — безперешкодно залишає Україну.
Хто дав дозвіл? Хто підписав документи? Хто «не помітив», що виїжджає агент ФСБ?
Таке неможливо без політичної волі на найвищому рівні.
Людина, яка десятиліттями сиділа в українській політиці, переходить у верхню палату парламенту держави-агресора.
І знову — жодної реакції з Банкової, жодного розслідування, жодної відповідальності тих, хто забезпечив йому зелений коридор.
Слідчі матеріали вказують: у квартирі Деркача працював тіньовий бек-офіс, через який проходили гроші державних стратегічних підприємств.
Ймовірно, саме через ці схеми передавали «двушечку» — 2 млн доларів — у Москву.
І все це відбувалося за президентства Зеленського. І все це — під носом у Єрмака.
Для Кремля ця медаль — не просто відзнака. Це — подяка за багаторічну роботу в Україні.
І важко позбутися враження, що частину цього «геройського пакету» він мав би поділити з владою Зеленського та Єрмака, яка:
не стримала його впливу у стратегічних галузях;
дозволила фабрикувати російські спецоперації в Україні;
дала можливість атакувати американських союзників;
не перешкодила його втечі у 2022 році;
закривала очі на діяльність, яку США прямо кваліфікували як агентурну.
Цей «герой росії» — не один. Він лише перший у черзі.
Питання не в тому, що Деркач отримав медаль. Питання в тому, скільки ще російських агентів і політичних ділків зберегли свій вплив завдяки українській політичній безвідповідальності.
Це дзеркало — не Деркача. Це дзеркало Банкової.