"Я пам'ятаю себе у віці одного тижня, мене загорнули в рожеву бавовняну ковдрочку", - згадує Ребекка Шеррок.
"Я завжди знала, коли мене на руки брала мама. Я просто інстинктивно впізнавала її, вона мені подобалася більше за всіх".
Люди зазвичай починають пам'ятати себе десь з чотирьох років. І тому розповідь Ребекки скидається більше на ностальгічні вигадки, ніж справжні спогади.
Втім, 27-річна мешканка австралійського Брисбена має особливу пам'ять. У неї діагностували гіпертимезію - неврологічний синдром, який виявляється в надзвичайній автобіографічній пам'яті.
Цей унікальний стан означає, що Шеррок може пригадати все, що вона робила будь-коли в своєму житті.
Люди з гіпертимезією можуть миттєво, без жодних зусиль пригадати, де вони були, чим займалися та як були одягнені в будь-який час свого життя.
Вони пам'ятають, що відбувалося в світі та їхньому житті з точністю фотографії чи відеозапису.
В дитинстві Шеррок вважала, що така пам'ять - у всіх, доки одного дня її батьки не покликали її подивитися телевізійний сюжет про людей з гіпертимезією.
"Це було 23 січня 2011 року, - згадує вона. - Спогади учасників вразили журналістів, вони почали вигукувати: "Це неймовірно!". Я тоді спитала в батьків, чому їх так це дивує, хіба в цьому є щось незвичайне".
Батьки Ребекки пояснили дівчинці, що це не є нормою і що, напевно, в неї такий самий синдром.
Після цього батьки показали дівчинку спеціалістам, які брали участь у програмі, і їхні припущення підтвердилися.
Шеррок поставили діагноз у 2013 році, хоча гіпертимезію відкрили лише на початку 2000-х. В усьому світі є лише близько 60 людей з таким відхиленням.
Чому виникає такий синдром, науковцям поки що невідомо. Дослідження розпочалися нещодавно, та й пацієнтів із таким станом - дуже мало.
Деякі дослідження, однак, показують, що в людей з гіпертимезією скронева частка головного мозку, яка бере участь в обробці спогадів, є більшою за розміром.
Дещо збільшене в цих пацієнтів й хвостате ядро - відділ мозку, який відповідає за навчання, але також може бути причиною обсесивно-компульсивного розладу.
Здатність пам'ятати все в найдрібніших деталях, звісно, вражає, але для людей з цим синдром вона є справжнім випробуванням.
Деяким з них вдається тримати свої спогади в певному порядку і під контролем.
Але інші, як-от Ребекка Шеррок (яка також страждає на аутизм), скаржаться на відчуття "захаращеності" в мозку і на головні болі та безсоння через постійне проживання спогадів.
Гіпертимезія часто супроводжується психічними розладами. Шеррок, приміром, страждає на депресію та тривогу. Надзвичайна пам'ять змушує її почуватися в своєрідній емоційній машині часу.
"Коли я пригадую щось, що сталося зі мною в три роки, моя емоційна реакція на ті події така сама, як у трирічної дитини, хоча мій розум та свідомість сприймають їх з точки зору дорослої людини", - пояснює Ребекка.
Ця розбіжність між розумовим та емоційним сприйняттям спантеличує і тривожить.
Попри це, Шеррок вчиться компенсувати негативні спогади позитивними.
"На початку кожного місяця я згадую все найкраще, що сталося зі мною в цей час у минулі роки", - каже вона.
Переживання приємних моментів минулого допомагає легше пережити "нав'язливе втручання" поганих спогадів.
Шеррок розповідає, що пам'ятає події так, як вона їх сприймала в той момент життя, а не як історичну послідовність.
Хоча люди з синдром феноменальної пам'яті можуть пригадати, що відбувалося в світі в певний момент минулого, зазвичай їхні спогади сконцентровані на власному досвіді.
Емоції, які вони переживали в той момент, допомагають їм відтворювати події в пам'яті.
Синдром надпам'яті також дає нам безпрецедентну можливість побачити, як сприймають світ немовлята і малюки.
Шеррок розповідає свої ранні спогади: на що вона звертала увагу, як вчилася ходити.
"Пам'ятаю, як я лежала в ліжечку і роздивлялася навколо, а потім помітила підлоговий вентилятор. Він мене просто зачарував. Лише десь у півтора року мені спало на думку: а чому б не підвестися та не дослідити його трохи ближче".
Синдром феноменальної пам'яті супроводжується й іншими незвичними явищами. Шеррок розповідає, що вміє "керувати своїми снами, й їй рідко коли сняться кошмари".
Вона каже, що передчуває появу чогось страшного і може змінювати сюжет сновидіння.
Але в дитинстві все було інакше. Коли вона почала бачити сни, приблизно у віці півтора року, вона не відрізняла їх від реальності.
"Ось чому я плакала вночі і кликала маму, - каже вона, - але я не могла пояснити мамі, що сталося".
Вочевидь, люди з синдромом гіпертимезії, мають здатність до усвідомлених, або керованих, сновидінь.
Зараз Шеррок бере участь у двох дослідницьких проектах, які проводять Університет Квінсленда та Каліфорнійський університет в Ірвіні.
Жінка сподівається, що результати цих досліджень допоможуть людям із хворобою Альцгеймера.
Попри те, що Шеррок абсолютно ясно пам'ятає кожну подію свого життя, все ж таки є дещо, що вона не може пригадати - своє народження.
"Це єдиний день народження, який я не пам'ятаю, - каже вона. - Я також не пам'ятаю, як я була в утробі матері і як з'явилася на світ. Але й добре, що я цього не пам'ятаю".
Попри те, що пам'ять Шеррок іноді нагадує магнітофонну плівку, яку заїло, вона каже, що нічого не хотіла би змінити.
"Через мій аутизм я не люблю ніяких змін. Нехай всі мої думки і відчуття залишаються такими, якими вони були завжди, єдине, чого я хочу - це навчитися справлятися з ними", - каже жінка.
"Я - та, якою я знала себе завжди… Нехай так і буде", - підсумовує вона.