Коли нас до коліків доводило посміховисько годування аборигенів російського Ставрополля млинцями із совкової лопати на Масницю (по-нашому – на Колодія), душу націоналіста гріло переконання – ми не такі, ми вже однією ногою у Європі і подібної наруги над особистістю не допустимо. Перегляньте, шановні, сюжет https://www.0532.ua/news/2297957/poltavci-led-ne-... і ще раз переконайтеся: надто серйозне сприйняття себе улюбленого – не та чеснота, якою хваляться. Плебс, зорієнтований винятково на хліби і видовища, вирізняється лише місцевою колоратурою ненормативної лексики.
Уважніше придивіться до полтавської масовки «Польової кухні», в якій навіть найхудіші представники вочевидь не потерпають від недоїдання. Бачите, і золота коса тут-як-тут, і онде вила стирчать, і ні-ні та й майне обличчями кривувата насмішка балаганного блазня. Щонайменше у половини черги крізь шуби і пальта пломеніють профілі Бойка з Рабиновичем на спідніх футболках. Невже Костянтин Грубич настільки наївний киянин, що у погамуванні пристрастей зголоднілих мешканців духовної столиці розраховував на протверезний заклик: «Ви ж українці!»?! Зрештою, спрацювало інше – Гайовий оголосив про реальну наявність 150 порцій диковинної шпундри, чого б мало вистачити й «на добавку».
Цьому натовпу не знайомі прізвища Кошулинського, Бальцеровича, Фукуями і Тойнбі. Тут ніколи не стане предметом обговорення чиясь серйозна антикризова програма, різниця у повноваженнях парламенту і президента, політичне значення томосу і абсолютна, безсумнівна користь діяльності Уляни Супрун. Хтось вже зауважував, що подібні героїням сюжету в.о. громадянки воліли б отримувати газети в рулонах і бажано – без тексту. У цих землячок ідіосинкразію викликає згадка про китайців лише тому, що ті винайшли порох.
Ось такі невтішні у підсумку польові дослідження українського сексу ©. Його вчорашніх полтавських збочень.
Вадим Демиденко