Історико-політичні детермінанти та історичні паралелі з тим, що відбувається сьогодні в Україні.
У пропаганди партії НСДАП (Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини Гітлера) є одна дуже дивну властивість – все про неї чули, але фактично ніхто її не бачив.
І саме про цю ідеологію та причини її виникнення ми сьогодні пишемо на сторінці «Останнього Бастіону».
Висновки про які ми побіжно пишемо нижче, стануть кісткою в горлі нинішніх господарів України – олігархів неукраїнського походження. Бо історичні події, які передували виникненню німецької реакції на початку 30-років минулого сторіччя ніби перегукуються з тими, що склалися в Україні тепер.
Нижче ми також публікуємо матеріали «Батька» пропаганди Третьому Рейху – Юліуса Штрайхера, які найточніше відбивають настрої його сучасників – німців.
Найперше ж зауважимо, що одним з важливих стереотипів є ототожнення німецьких націонал-соціалістів з фашизмом – італійським дітищем. Але послідовники Гітлера не були фашистами.
Їх так таврувала радянська пропаганда. Бо, якби в СРСР називати речі своїми іменами, то націонал-соціалістами треба було б зватися як тогочасним німцям, (що вони й робили), так і російським націонал-соціалістам – більшовикам – чого вони робити не хотіли зі зрозумілих причин.
Про ідеологію німецьких націонал-соціалістів, пропаганда якої заборонена, зокрема, і в Україні, нам більше відомо з естетично вивірених фільмів Лені Ріфеншталь, але це лише верхівка айсберга, високе мистецтво.
Набагато цікавішою для дослідників темою є низова антисемітська пропаганда, яка підживила наявну суспільну атмосферу в якій і стало можливе створення тоталітарної системи, а потім і відомих таборів смерті. Про що сьогодні знає у світі мало не кожен.
Менш відомим є те, що досвід організації сумновідомих таборів смерті (в яких часто нищили ні в чому не повинних людей в тому числі і євреїв) націонал-соціалісти перейняли в СРСР.
Ідея обмінятися досвідом серед інших належала райхсфюреру СС Генріху Гіммлеру, який був вражений табірною системою створеною… євреями-більшовиками.
Для довідки: начальники ГУЛАГу ОГПУ – НКВД – МВС (1930– 1960) – всі етнічні євреї.
• Ейхманс Федір Іванович квітень — червень 1930
• Коган Лазар Йосипович 17.06.30 до 9 червня 1932
• Берман Матвій Давидович 9.06.32 до 16 серпня 1937
• Плінер Ізраїль Ізраїльович 21.08.37 до 16 листопада 1938
Могили убитих учасників воркутинських повстань 1953 року, більшість із загиблих – українці.
А однією з причин майбутнього великого конфлікту, зокрема і конфлікту німців та євреїв, є упосліджене становище німців після першої світової війни (розруха і голод). Й разом з тим привілейоване становище тогочасних олігархів, переважно євреїв за національністю, які впливали навіть на те, яка психологія для німців добра, а яка – ні.
Про вплив єврейського лобі в психології свідчить хоча б те, що деякі напрямки психоаналізу, популяризованого євреєм Альфредом Адлером, були прямим продовженням марксизму (поширеного і в СРСР), і довгий час було мало не державною філософією в сусідній Австрії та суттєво впливали на Німеччину та німців.
Це ж можна сказати й про «поезію», в якій хворобливе (розбещеність) оголошувалося нормальним.
Отже, попри те, що в подальшому русі НСДАП брали участь мільйони німців, саму фігуру Юліуса Штрайхера, який зробив значний вклад у справу німецької реакції, природно виділити легко.
Штрайхер ще у 1919 році організував антисемітську партію Wistrich, яка в 1922 влилася в НСДАП, а сам її партогенезе став гауляйтером Франконії.
З 1923 року почав випускати газету Der Sturmer – «Штурмовик», який писав простою, розмовною мовою (що додатково сприяло популярності), шанувальником якого був сам Гітлер.
А деякі статті з якого ми публікуємо нижче в тому числі й для загального розвитку і тверезості в тому числі й деяких «наших» олігархів.
Безумовно ми не підтримуємо пропаганду і діяльність НСДАП і її ідеологів, які були засуджені на Нюрнберзькому трибуналі, але рівнозначно ми вважаємо, що потребують засудження й ті з членів організованого єврейства, які будували табори смерті в СРСР або грабували німців у 20-30-их роках минулого сторіччя... Бо інакше... історія може повторитися десь в інший час, в іншому місці.
Юліус Штрайхер.
Юліус Штрайхер. "Отруйний Гриб"
Публікується без суттєвих змін. Стилістика і звороти автора збережені.
Історія№1
Мама і її маленький син збирали гриби в німецькому лісі. Син знайшов поганки, і мама пояснювала йому, що бувають хороші гриби, а бувають отруйні. По дорозі додому вона сказала:
«Дивись, Франц, люди в цьому світі як гриби в лісі. Є хороші гриби, і є хороші люди. Є отруйні, погані гриби, і є погані люди. І ми повинні вміти відрізняти таких людей, також як і отруйні гриби. Тобі це зрозуміло?
«Так, мама», – відповідає Франц. – «Я розумію, що погані люди до добра не доведуть, також як і отруйні гриби. Можна навіть померти!»
«А чи знаєш ти, хто ці погані люди, ці отруйні гриби людського роду?» – продовжила мати.
Франц з гордістю ляснув себе по грудях:
«Звичайно я знаю, мама! Це жиди! Наш учитель часто говорить нам про них».
Жидівський торговець, кошерний різник, жидівський лікар.., і так далі.
«Але як би вони не маскувалися, як би дружні вони не здавалися, підтверджуючи тисячі разів свої добрі наміри до нас, ми не повинні їм вірити. Вони жиди, ними й залишаться. Для нашого народу вони отрута».
«Як отруйний гриб!» – повторив Франц.
«Так, синку! Так само як один єдиний отруйний гриб може вбити цілу сім'ю, так і один єврей може знищити ціле село, ціле місто, навіть весь народ».
Франц зрозумів.
«Скажи мені, мама, а всі арійці знають що жиди також небезпечні, як поганки?»
Мати похитала головою:
«На жаль, немає, синочок. Існують мільйони арійців, які ще не знають усієї правди про жидів. Так що ми повинні просвітити людей і попередити їх про небезпеку. Наша молодь теж повинна бути в курсі. Наші хлопчики і дівчатка повинні знати про жидів.
Вони повинні дізнатися, що жид – це найбільш отруйний з усіх грибів. Також, як поганки зустрічаються всюди, також і жиди зустрічаються по всьому світу. Також, як поганки часто призводять до найжахливіших наслідків, також і жид – причина відчаю і лиха, хвороби і смерті».
Німецька молодь повинна вміти розпізнавати жидів – поганок. Вона повинна запам'ятати, яку небезпеку представляють жиди для німецького народу і для всього світу. Вона повинна зрозуміти що «єврейська проблема» зачіпає нас усіх.
Наступні історії, як пише автор, «розповідають правду про грибну отруту».
«Вони показують форми, які може приймати жид. Вони показують порочність і підлість жидівського племені. Вони показують жида таким, яким він є»...
Глава №6
«Ця історія розповідає про те, як німецького селянина вигнав зі своєї землі жидівський фінансист, який, переслідуючи лихварські інтереси, розорив селянина і змусив його продати господарство».
На зображенні на задньому плані показаний жид, що вимагає відшкодування, а на передньому плані сусід селянин і його син обговорюють відбуваються.
Маленький Пауль страшенно вражений. Він гнівно дивиться на жида. «Гидкий жид!» – каже він, потім замовкає на якийсь час, і знову з ненавистю він дивиться на жида.
Найбільше на світі він хотів би вдарити чимось важким по голові цього створіння. Але що може зробити цей хлопчина ?! Все одно це не допомогло б його сусідові.
Тато, коли я виросту і в мене буде своє власне господарство, я завжди буду пам'ятати про наш сусіда. І жоден жид не ввійде в мій будинок... І якщо який-небудь жид заявиться до мене, я його відразу вижену!
Батько киває:
«Правильно, Пауль! Не треба мати справ з жидами. Жид завжди обдурить нас. Жид забере у нас все, що у нас є. Кожен селянин повинен це пам'ятати!»
Історія№6
Ця історія про торговця, який намагався продати погану тканину молодій німецькій дівчині.
Сьогодні ввечері в селі ярмарок, і жид з'явився зі своїм товаром. Жид лестить селянці й розкладає свої ганчірки.
«Все, що серце забажає, є у Леві на продаж!»
Але дівчина не хоче нічого у нього купувати.
Жид все не відстає і показує їй деякі речі з... «найчистішої вовни». Якщо ви зробите з цього собі плаття, вельмишановна пані, то будете виглядати як баронеса або принцеса, як королева! Та ще так недорого!»
Але селянка знає жидів дуже добре.
«Я нічого у тебе не куплю!» – каже вона і йде геть.
Жид згортає свій товар і їде, лаючись. Він втішає себе думкою про те, що є ще багато довірливих селян, яких легше обдурити. Звідси висновок:
Горе тій жінці, що дозволить вмовити себе жиду. Багатьох довірливих селянок жиди вже обдурили, і багатьох ще обдурять. Люди похилого віку кажуть:
Багатьох уже обдурили жиди,
Чи не віримо їм ми, не вір їм і ти.
І на поріг жида не пускай,
Тільки у німців товар купуй.
Історія№7
Ця історія розповідає про жидівських адвокатів, наобіцяли двом німецьким жінкам, позивачу і відповідачу, перемогу в суді. Вони беруть гроші в обох. А вирок суду: «Обидві жінки винні. Обидві повинні сплатити штраф».
Після судових процедур два жидівських адвокати, які все так чудово влаштували, вітають один одного з «хорошим бізнесом»:
«Тепер ми маємо у два рази більше гойських грошенят».
А німецькі фрау визнають, що вони були обмануті, миряться між собою, і набираються цінного життєвого досвіду: ніколи не сваріться зі своїми земляками і ...
«Ніколи, ніколи не ходити до жидівських адвокатів»!
Ми запам'ятаємо на все життя слова:
Хто справедливість зневажає?
Хто цінує тільки грошей дзвін?
Хто окупував закон?
Кишені горем набиває?
Звичайно, діти, це він!...