Статистика вірогідного масового позитивного психозу орієнтовна, але саме 51 відсоток полтавців екстатично тіпався під телеекранами ближче до півночі на перегляді фінальної програми каналу 1 плюс 1 «Голос. Діти», на якому дівчатко з нашої Наддніпрянщини лише дивом не було визнане неперевершеним соловейком. Там, кажуть, навіть судді погризлися. Звісно, на публіку.
Але услід за Цицероном скрушно хитаємо головами: O tempora, o mores! Маємо отой випадок, коли перемога українського юного таланту на міжнародному пісенному конкурсі викликала не доречний за інших часів щенячий захват земляків, а гострий напад когнітивного дисонансу. До глибокого внутрішнього протистояння наших лівої та правої півкуль призвели наступні обставини:
- українське дівчатко співало в анексованому агресором Криму;
- головою журі конкурсу був Ігор Крутой – українець з Кропивниччини і близький друг Ахмєтова, записний українофоб, котрий рецидиву українського Майдану Гідності під стінами «древнього кремля» боїться більше, ніж міністра закордонних справ Латвії, публічного гея Едгарса Рінкевічса;
- Крутому у журі піддакували не менш одіозні фігури з бази «Миротворця» Олег Газманов («осавул» обплював Євробачення за оголошення нев'їзною до Києва страстотерпиці Самойлової, а з нею укупі – й Київ, Україну, земляків і шоколадну фабрику), Микола Басков (цей «Орфей Росії» забожився, що не мислить себе без Путіна, чим викликав мимовільні асоціації з розкутими манерами у латвійському МЗС) та Лариса Доліна (одеситка вважає рідне місто належним до України лише за географічним атласом);
- чотирнадцятьох юних шоу-кіндерів з Росії та її традиційних підлесників – Вірменії, Білорусі, Болгарії, Ізраїлю, Молдови і Казахстану та колаборантів з України і Грузії, відганяючи від себе мару рейсу МН17 («самолет, самолет… какой самолет?»), привітала Бліда Моль;
- мрією співучої кременчужанки є відвідини… СРСРу: «щоби на власні очі побачити, як було важко жити без флешок і снікерсів»;
- дівчатко «робить життя» з Діми Білана та Поліни Гагаріної і марить про дует з цими адептами #путіннашевсьо;
- позицію російської вати та українського совка, чиїми матюками наразі заповнений фейсбучний простір, чітко виклав депутат Держдуми РФ Борис Чернишов: «В Киеве сейчас власть диктатуры, беззакония и дурости. Им неважно, на кого выливать ненависть — им важно, чтобы она сочилась из всех щелей. Даже если они не будут трогать ребенка, агрессия начнет выливаться на ее родителей и на тех, кто помогает ей строить свою карьеру артиста». Це ж уявити лише, які муки здолало понівечене порошенківською хунтою цнотливе сумління російського депутата, щоб не збитися на трафарет і не побачити українську дівчинку вже розіп'ятою кременчуцьким крилом «Правого сектора» на танку поблизу пивзаводу!
Єва Льопа, 12-річна шестикласниця Кременчуцької загальноосвітньої школи № 16 і учениця київської Katapulta Art Music School – переможниця та учасниця багатьох музичних конкурсів і проектів, зокрема, «Сонце за нас» (2015), «Вокал стар» (2015), «Феєрія зірок» (2016), «Покоління Next» (2016), «Голос. Діти» (2017), Berliner Perl (2017), «Підкори сцену» (2018), «Зорныя кветкi» (2018). Кременчужанка перемогла у вокальному конкурсі «Дитяча нова хвиля», який 31 травня-1 червня вдесяте проходив у Криму в дитячому таборі «Артек» за підтримки Міністерства освіти РФ. Друге місце посіла співачка Івена Работова з Болгарії, третє - Софія Фоменко з Росії. Приз глядацьких симпатій дістався росіянці Діані Анкудіновій. Єва Льопа отримала можливість зняти кліп на свою музичну композицію. https://www.telegraf.in.ua/kremenchug/10070345-kremenchuzhanka-yeva-lopa-peremogla-na-vokalnomu-konkurs-dityacha-nova-hvilya-v-krimu.html
Викладемо версії причин, які спонукали оточення Єви Льопи до неординарного рішення та його наслідків.
Перша: «Мистецтво не визнає кордонів». Обдароване дівчатко не повинне страждати через обставини, воно не бере участі у війні, йому співати хочеться, перемагати, забиратись на олімп, до чого тут ваша недолуга Україна, ми вже колись розпитували один одного «с чего начинается родина?», для таланту немає кордонів, ви (себто – ми) – бандерофашисти.
Друга: «Слухняна дитина». Звісно, не дівчатко самотужки пробивало участь у конкурсі в Криму. Це робили аполітичні батьки, котрим співоча доля талановитої дитини важить незрівнянно більше, ніж осуд націоналістів. Можливо, поїздка дитини до окупованого Криму була підтримана силами, яких давно шельма позначила. У шельми грошей – не міряно.
Третя: «Приїзд українки до Криму – мрія кремлівської ОЗГ». Можна лише уявити і мстивий шал, з яким зустріли заявку української учасниці організатори конкурсу «Дитяча Нова хвиля-2018» в Артеку! Особливо після «феєричного» виступу Самойлової на Євробаченні і решти нещодавніх провалів «стайні Лаврова».
Четверта: «Валіза, вокзал, Расєя». Родина вже обрала шлях для своєї талановитої дитини, і він оминає поля «червоної рути», «одну калину за вікном» і «посіяла мати літа свої літечка житом». Чи свідомість кременчужан Льоп вже давно була трачена совком, чи рішення з переорієнтацією приймалося похапцем, не виключено – під тиском надто шурхотливої і переконливої мотивації, можна впевнено констатувати: у Льоп легендарний український символ «червона рута» є звичайним рододендроном миртолистим – низькорослими сланкими вічнозеленими кущиками, які маскують продухвини бандерівських криївок на карпатських полонинах. Це – їхній вибір, який не потребує ні коментів, ні схвалень, ні осуду.
П'ята: «Я би у Повалії пішла…». Так, на порозі вступу до тривожного пубертатного отроцтва дівчатко, звісно, навскидку не назве п'яти відмінностей між тимошенковою косою і ляшковими вилами, але до змісту рядка з національного гімну «згинуть наші вороженьки» могло вже й допетрати. Чи то виховна робота у Кременчуцькій загальноосвітній школі № 16 поставлена не вельми нав'язливо, чи то зіркова хвороба вже затулила малолітній запроданці рідні обрії, але маємо факт – шестикласниця обрала аполітичний світ безсоромного «чесалова», від Кенігсбергу до Комсомольська-на-Амурі обжитий зрілішими шоу-мотронами на кшталт Лорак, Лободи, Галушки (у миру – Вєри Брежнєвої), Повалій та шоу-менами Дорном, Козловським, Бортником (у миру – Максом Барським).
Насамкінець. Щодо ненависті, яку за пророцтвами російського видання «360» (https://360tv.ru/news/tekst/eva-lepa/) буцімто вже відчувають до малолітньої космополітки «неадекватні» українці, і політичних переслідувань батьків Єви. Певно ж, до гонінь справа не дійде, Кременчук, можливо, й надто зросійщене українське місто, та все ж – не Воронеж. Але і дівчатко, і його батьки епітетів наслухаються. По-людськи порадили б Льопам: коли вже обрали Мокшанську пустку землею обітованою, тікайте. Нам лише трішечки буде не вистачати таланту вашої Єви, але ж, даруйте нам – не вельми прихильним до порожньої російської попси, якось же обходимось без Поваліїв, Лораків та іншої талановитої гнилі?
Вадим Демиденко