Дивіться на перелік цієї мерзоти по фракціях. Ці політсили офіційно взяли на себе відповідальність за все, що відбуватиметься в Україні.
Раніше голосування за бюджет вважалося фактором фіксації позицій фракцій. Згадайте, як Донія побили свободівці й оголосили регіоналом за голосування бюджету уряду Азарова. Але минули роки.
У Раді настільки зросла корупція, що серйозно голосування за бюджет уже не сприймається як остаточна самоідентифікація фракцій і окремих депутатів.
Нині ключовою оцінкою приналежності до фактичної коаліції є тільки один чинник — голосування за уряд. Не за окремі кадрові рішення, а саме за уряд. Голосування за прем’єра — це вже голосування за уряд, бо він виникає саме з цього факту. А потім ще йде голосування за поіменний склад Кабінету Міністрів і два голосування за індивідуальні подання з президентської квоти. Але головне — це те, що вже відбулося в Раді: обрання Свириденко прем’єром — остаточне створення нової коаліції.
У підсумку: «Слуги» Зеленського більше не мають фактичної монобільшості.
У них там лише 201 голос. Бо це голосування є тим самим фактично установчим для реальної коаліції.
Можна з натяжкою додати ще одного утриманого й пару ухильників. Але це суті не змінює. Якщо ОП під найстрашнішими погрозами не змогла зігнати всіх 232 своїх нардепів на це голосування, то в них не було легітимних загальних зборів фракції у 226 осіб. Фактично збори з висунення прем’єра та персонального складу можна опосередковано вважати нечинними, а новий уряд — сумнівно легітимним. При цій владі це ні на що не вплине. А от для наступних може стати міною сповільненої дії.
І головне: те, про що ми вже стільки часу говорили, підтверджене чіткою фіксацією голосів за прем’єра. Це ті нардепи й фракції, які взяли на себе всю відповідальність і сформували фактичну коаліцію на місці вже неіснуючої формальної.
Навіть не дивно, що в неї, крім «Слуг», увійшли обидві групи з забороненої проросійської ОПЗЖ — ПЗЖМ та «Відбудновлення України».
І дві інші олігархічні групи: «Довіра» й «За Майбах Коломойського».