Полтавський апеляційний суд переглядав резонансний вирок Зіньківського районного суду.
31 жовтня у Полтавському апеляційному суді, який відпустив на волю корупціонерку Інну Топчій, відбулося судове засідання, на якому переглядався вирок Зіньківського районного суду Полтавської області від 23 серпня 2023 року. Яким суд встановив, що Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки не уповноваженні комплектувати Збройні Сили України, а Міністерство оборони України є органом приватного права.
Цим вироком Куценка Костянтина Володимировича по пред'явленому обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 336 КК України (ухилення від призову на військову службу під час мобілізації) визнано невинним, та виправдано, у зв'язку з недоведеністю наявності в діях обвинуваченого складу цього злочину.
У вересні прокурор Зіньківського відділу Диканської окружної прокуратури Чубенко Андрій Миколайович подав апеляційну скаргу на вирок суду.
В апеляційній скарзі прокурор зазначив, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, в подальшому це вплинуло на вирішення питання про невинуватість Куценка та на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Прокурор Чубенко зауважив, що в ході судового розгляду у Зіньківському суді, підсудний обвинувачений заявив, що він повністю визнає свою вину, лише не згідний з рішенням ВЛК про його придатність до військової служби. На дослідженні усіх доказів у справі не наполягав.
Отже, якщо після допиту обвинуваченого відповідно до ч. 4 ст. 348 КПК України, суд установить, що з його показань не можна зробити висновок про повне визнання особою своєї вини, необхідно згідно із ч. 2 ст. 349 КПК України ставити на обговорення питання про зміну обсягу доказів, які будуть досліджуватися, щоб унеможливити неповноту судового розгляду. Однак, судом цього зроблено не було.
Прокурор зробив висновок, що під час винесення вироку, судом було порушено норми КПК, у зв'язку з чим відповідний вирок має бути скасовано.
В Апеляційному суді сторону обвинувачення представляв не прокурор Чубенко, а прокурор Полтавської обласної прокуратури Андрій Черниш.
На суд прибула численна група підтримки підсудного. Вони заявили, що суд та прокуратура утворені в спосіб, що не відповідає Конституції України, а тому є нелегітимними.
Це спровокувало конфлікт між присутніми у залі судового засідання вільними слухачами та колегією суддів. Головуючий суддя розпорядився видалити із залу судового засідання вільних слухачів, але судовій охороні не вдалося це зробити, й судове засідання продовжилося.
Підсудний Куценко заявив відводи усьому складу Полтавського апеляційного суду та секретарю судового засідання, але суд ці відводи не задовольнив.
У судовому засіданні прокурор підтримав позицію, викладену в апеляційній скарзі, та просив її задовольнити.
Підсудний наполягав на тому, що судове рішення Зіньківського районного суду є законним, та просив залишити його в силі.
Колегія суддів Полтавського апеляційного суду скаргу прокуратури задовольнила. Вирок Зіньківського районного суду було скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд.
Варто зауважити, що по суті справа не переглядалася, а вирок було скасовано через надумані процесуальні порушення у суді першої інстанції.
Нагадаємо читачам, що вирок Зіньківського районного суду викликав бурхливе суспільне обговорення через мотивувальну частину судового рішення, яка дозволила судді дійти висновку про необхідність винесення виправдувального вироку.
Серед іншого суддя зазначає:
Суддя у вказаному вироку поставив питання більш глобальні за мобілізацію конкретної особи. Фактично суддя ставить під сумнів легітимність утворення органів влади в Україні.
За більш ніж два місяці (після винесення вироку суду) українцям так і не пояснили чи були створені органи державної влади в Україні відповідно до Конституції та законів України, як органи державної влади, які не є суб’єктом господарювання, а є юридичними особами не публічного права, що мають бути створені на підставі закону прийнятого ВРУ, згідно зі ст. 8 Господарського кодексу України та ч. 2, ч. 3 ст. 81 ЦК України.
Наразі ми маємо юридичну колізію: якщо керуватися рішенням Зіньківського районного суду: Національна поліція, Міністерство оборони, СБУ та інші правоохоронні органи є приватними військовими компаніями, на членів яких не розповсюджуються норми міжнародного права, Женевських конвенцій та ін.
Мусимо нагадати випускникам криворізької юридичної школи, що Конституція України - це Основний Закон України.
Стаття 8 Конституції України передбачає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.
Стаття 102 Конституції України передбачає, що Президент України є главою держави і виступає від її імені.
Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.
Стаття 102 Конституції України передбачає, що Президент України:
... 19) вносить до Верховної Ради України подання про оголошення СТАНУ ВІЙНИ та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань;
20) приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення ВОЄННОГО СТАНУ в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України;
Аналізуючи імперативні норми Основного Закону України ми бачимо, що воєнний стан, який було введено в Україні після 24 лютого 2022 року, та продовжується до сьогодні, може бути введено у разі загрози нападу.
Після нападу росії на Україну у 2014 році в.о. Президента України Олександр Турчинов мав внести до Верховної Ради України подання про оголошення СТАНУ ВІЙНИ.
Це не означає, що ми оголосили війну росії, цим рішенням Україна б оголосили міжнародній спільноті про те, що на нас напали, і держава Україна перебуває у стані війни з росією.
Цього не зробили ні Олександр Турчинов, ні Петро Порошенко, ні Володимир Зеленський. Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну Володимир Зеленський цього не зробив, хоча відповідний законопроєкт було внесено до Верховної Ради України.
Але цей законопроєкт кудись загадкового зник. Його видалили з усіх баз даних Парламенту, його немає на офіційному сайті.
Чого саме боїться Офіс Президента та Верховна Рада, що знищили будь-які сліди існування законопроєкту про введення стану війни, який вніс на розгляд Парламенту Володимир Зеленський, та визначив його як невідкладний?
Влада має дати відповіді на ці питання та нарешті усвідомити, що в Україні має виконуватися Конституція. Нарешті потрібно привести у відповідність з нею законодавство, та змусити владу її виконувати.
Апеляційний суд не розглядав справу Костянтина Куценка по суті, тому дати відповідь на питання про легітимність державних органів України має Зіньківський районний суд, до якого справу направили на повторний розгляд.
«Останній Бастіон» продовжує слідкувати за ситуацією навколо даного рішення суду. Чекаємо на коментарі від зазначених у матеріалі суб'єктів господарювання, які за два місяці не спромоглися їх надати.