Звісно, інтенсивність боїв на околицях Києва поступається напрямкам, де наші захисники демонструють чудеса героїзму.
Як відомо, вражина застопорився у таких місцях, як Буча, Демидів, Дмитрівка, а з лівого берега відкинуті від Броварів. У багатьох місцях по річці Ірпінь їм не вдається перекинути бажаних переправ.
Таким чином, основний акцент робиться на укріплення вже існуючих позицій або ж розвідка нових, де могли бути запеленговані гомосексуалісти з рф. Власне, наш контингент час від часу проводить гарячі дні у парі з лопатою, зганяючи з себе десятий піт або ж розважається виходами за "нуль".
Часом, це провокує ворожу вертушку, яка нишпорить з єдиною метою – навалити по наших позиціях або знищити присутні оборонні споруди, атаку мінометного розрахунку, які не втрачають пильності разом зі своїми безпілотниками. Подекуди навіть СУшки дозволяють собі вильоти у нашому напрямку, проте тут же зустрічаються системою ППО або ж заниканими гантерами ПЗРК.
Треба бачити розчаровані обличчя цих відчайдушних хлопців, коли вони обговорюють занадто далекий прильот гелікоптеру чи не надто сміливого літака, який раптово змінює маршрут... Отже, ми чекаємо, тренуємось і чекаємо, а також багато копаємо.
Ні в якому разі не розслабляємось і не віримо у швидке настання перемоги. Будьмо уважні, друзі!
Автор – друг "Жостік", почесний редактор видавництва "Zалізний Тато"