Щось подібне спостерігаємо на наших передвиборних теренах – щодня язичницьке коло шаманів з бубнами доточується двома-трьома професійними камланщиками.
Тепер зізнаймося, шановне товариство, що солідна наша частина, навіть людей дещо «складніших» за каплінських «простячків», теж воліла би закінчувати земний шлях за казковими лекалами. Пам'ятаєте, у казках після того, як усі поголовно Івасики-Телесики переженяться на принцесах, ще «живуть довго і щасливо»?
То й нам жадається, коли прийде час, полишати осереддя юдолі і печалі з почуттям виконаного обов'язку, вдосталь нащасливившись принадами принцес та насолодившись гараздами і благами. А тоді, услід за мудрим напуттям Леоніда Талалая «Не хвилюйся, дійдем до порогу, / більше того – нас ще й підвезуть», легко і невимушено спурхнути за межу. Бажано, не зациклюючись на системі охорони здоров'я і практичній фармації.
Полинути туди, де газ точно по чотири, а деінде – по дві, де «руський мір» корова язиком злизала відразу після 1147 року від Р.Х. Де увесь загал – на заслуженому відпочинку і нема потреби у безвізі для сезонних міграцій до Польщі, а китайці розмовляють рідною українською з ледве помітним сибірським «оканням». Там усі кандидати в президенти – прихожани ПЦУ і куми, а Мороз, з огляду на вік і відтак очевидні проблеми з хрещениками, усиновив Ляшка і Зеленського. Навіть привид Симоненка із серпом і молотом наперевіс, котрий все ще вештається Європою, нікого особливо й не колошкає – чи й не опудало! Коли вже й зустрінеться комусь та мара, цитує місцевий виборець праведника Андрія, в миру Парубія: «Відійди, нечисть!». Мовляв, не треба нас лякать – ми Новинського і Рабиновича бачили. Взагалі уся тамтешня громада живе за «новим курсом», і це, як не дивно, ніяким чином не впливає на популярність Петра з томосом на воротах. Усім майбутнім президентам там ще за життя зводять пам'ятники, причому щотижня висоту монументів підганяють до оприлюднених Центром Разумкова рейтингів. Шерег маліючих бовванів із сотими долями відсотка губиться у тумані.
Квитки до «того світу» можна вільно придбати у касах штабів претендентів. До 30 березня діють скидки, у першу чергу – для громадян з девіантними ознаками та вразливих груп. Є попередній запис. Квитки також можна замовити через Інтернет. Повернення не передбачене.
Казка? Якби. Ми так влаштовані, що око оминає невигідні обставини на автопілоті. Не хоче бачити, що дефіцитних принцес з підтвердженим елітним родоводом на всіх не настачиш, що відпочинок доводиться заслуговувати тяжкими трудами (на жаль, не обов'язково праведними), що будь-яка реалізована сьогодні обіцянка популістів суттєво вкоротить кількість щасливих моментів у житті дітей і онуків, що облудність угоди «хоч із самим чортом» ̶ як же й хвацько випхався з компромісом хлопець з лейблою Ко(ломойський)Зе(ленський)! – матиме неминучим наслідком ампутацію не лише частини українського простору і часу, а, насамперед, душ нерозбірливих угодовців.
Себто, сьогодні тупуватий від природи і схайпований веремією піпл скандує «Дайош хепіенд!», і трава не рости. Землякам з мінімально достатнім IQ та, принаймні, зачатками критичного мислення, котрі до щасливих кінців налаштовані дещо цинічніше, нагадуємо: в ідеалі казка фінішує тризною за одночасно сконалими обранцями долі. «І я там був, мед-пиво пив, вусами текло…». Усі романтично помирають в один день. Нам, щоправда, пропонують варіанти: декому «личить» позагинатися зі сміху – за Зеленським, на інших чекають кривавіші розв'язки. Кого нанижуть на вила чи коров'ячі роги – за Ляшком, іншого косою удавлять – за Тимошенко чи у сміття загребуть – за Садовим.
Не боязно, довірливі ви наші? Делегувати повноваження головнокомандуючого блазневі з ярмарку марнославства?
Вадим Демиденко