До цього викиду шизоїдної законотворчості є, принаймні, дві зауваги.
Поясність дилетанту, як з подібною демонстрацією безпросвітного неуцтва ці засланці набирають, скільки там – 7 чи 9?, відсотків прихильників! По-перше, автор і, сподіваємося, позиційно близькі йому читачі блогу – законослухняні громадяни. Як би не було сутужно, але пріоритети у побутуванні належать квитанціям від енерго з водоканалом. Свята справа: наперед оплата жк-послуг, а віскі, лобстери і фуа-гра кольору слонової кістки – на решту, себто – рештки пенсії.
І ось нам, потерпаючим від власної громадянської відповідальності, хто добровільно веде сливе аскетичний спосіб життя і не може щодня дозволити собі стаканчик-другий Macallan 1926, пропонують оплатити ще й запої самовпевненого бидла! Адже серед отієї маси неплатників за житлово-комунальні послуги лише якась частина дійсно соціально незахищених громадян важко зводить кінці з кінцями. Бідолахам направду доводиться постійно переставляти пріоритети: заплатиш комуналку – загризе діабет, втихомириш тромбофлебіт – доведеться повзти до АТБ за соціальним батоном… І як би ми не кваліфікували субсидійну політику уряду, та саме вона є рятівною соломинкою для земляків із неблагополучною долею. Але карти на стіл, панове найрозумніші! Невже ніхто серед ваших знайомих чи родичів не розвівся з вимоленою у долі половиною на другий день після рубінового весілля заради субсидії на утримання особняка у трьох рівнях? Що, ніхто з близьких не мухлює з пропискою внучатих безробітних племінників? Увесь до ноги під'їзд з трьома родинами потомственних алкоголіків включно платить за квартири? Як би не так. Про зарплати, заховані у конвертах, і дроти перекинуті «через фазу» просто промовчимо.
Станься пропоноване «зажопниками», нам доведеться одягати «жовті (плюс блакитні) жилети» і з вуличних барикад вимагати справедливої рівності з пролетарськими масами. Їм можна жити на дурняк, а нам – праведним націоналістам – ні?!
Більше того – друга заувага. Всеукраїнське прощення боргів за комуналку означає ніщо інше, як їх компенсацію з державного бюджету. Себто з наших податків до казни, якими ми оплачуємо найняте чиновництво, державну і побутову безпеку, допомогу нужденним, новорічні ялинки і ще купу інших передбачених Конституцією речей. Ми б погодилися на варіант, коли б поведені на фантомних совкових жалях популісти Рабинович, Бойко і Королевська вскладчину погасили борги людей, котрі дійсно потребують допомоги, а заодно і своїх хитро… мудрих виборців. Але дозволяти нишпорити нашими кишенями брудним кінцівкам руськомірських прихвостнів – це занадто.
Вадим Демиденко