Українцям треба вже будувати наші власні інституції та кооптувати туди кращий людський капітал із суспільних мереж. Поки не пізно...
Російські еліти сильніші за наші еліти: якісний відбір, глибока багаторічна підготовка. Врешті, витягування кращого людського капіталу з колоній, в тому числі з нас.
Наші постколоніальні еліти слабкі: негативний відбір, зазвичай неякісна підготовка, постійна деградація через брак розвитку. Бо, якщо не розвиваєшся вгору, то сповзаєш вниз.
А як відомо, постколоніальний розвиток зазвичай є негативним. Тобто, деградацією старих колоніальних систем, якщо, звісно, не будувати нових якісних.
Якщо ж брати просте протиставлення "еліти проти еліт", то нам нічого не світить. Але є три але, цілих три; наведу їх нижче:
По-перше, у нас сильне суспільство з горизонтальними мережевими зв'язками. І йому вдається іноді закидати на елітні поверхи окремих своїх представників (звідки їх традиційні еліти намагаються викинути, наприклад, посадити), а російське суспільство атомізоване, ні на що не здатне.
По-друге, наші союзники (нарешті ми усвідомлюємо, що у нас є союзники; так, вони не схожі на добру фею виконання бажань, але вони є й потужні), так от, наші союзники вкладалися багато років в структури громадянського суспільства різними освітніми проєктами, і ці вкладення трохи зменшують ефект постколоніальної деградації.
По-третє, наші вороги обрали шлях свідомої швидкої деградації для збільшення керованості інституцій і суспільства в агресивній війні. Це призводить до прискореного негативного відбору, – потроху професійні росіяни починають закінчуватися.
Висновок простий:
Це війна на виснаження, і не лише збройних сил, запасів снарядів, фінансових систем, суспільної стійкості, енергетичних систем тощо, а й еліт. Чиї еліти сильніше деградують, – той програв, адже у мить, коли деградація перетинає червону риску, ухвалюються управлінські рішення, після яких система далі не живе.