або про реноме тих, кому земля не буде пухом
Якимось цивілізованим чином узгодити популізм частини політикуму з реаліями навколишнього світу не вдасться, це марна справа, це неможливо з будь-якої точки зору. Але, дивіться, як чистісінький, демагогічний, антисуспільний, коронавірусний популізм об'єднує непримиренних антиподів!
Насамперед, вкотре закликаємо колег до визнання нашого безсилля – похитнути скрижалі ревного вірянина ще нікому не вдавалося. І нам у спробах навернути грішника на праведну стежку і навспак забезпечене фіаско.
То хіба що у нашої романтичної Лесі могло вийти: Чи світ навспак поверне? Шкляна гора розтане? Схаменись! Вона ж не з льоду, — з чистого кришталю! © «Осіння казка».
А ми, куми, не тратьмо сили: совкова рать з дитинства заражена колгоспним вірусом і до закінчення віків буде збільшувати посіви цукрових буряків, марно очікуючи, коли ж подавиться ними та довгоноса кузька. А хіба ми, заражені чимось діаметрально протилежним, ладні поступитися принципами? Отож бо.
Ще заувага – «Слуги», зініціювавши прийняття абсолютно потрібного країні закону про землю і прийнявши його, не стали нашим союзником – навіть генетично ворожа здоровому глузду сила інколи змушена діяти узгоджено з інстинктом самозбереження. У цій конкретно-історичній ситуації віддаємо належне зробленому зеленою цвіллю правильному кроку, який під дамокловим мечем дефолту чудернацьким чином вписався в українську програму.
Хоча доводиться визнавати, що клоунада «на Банковій» запросто спростовує, здавалося б, «залізні» правила щодо взаємних перевтілень блазнів і королів. Королю пробачать блазнювання (принаймні, спишуть на бажання справити враження на королеву!), але блазень може стати лише королем-блазнем. Поспівчуваємо квартальній мильній бульбашці, яка так захопливо грає переважно зеленими барвами вже ось упродовж року. Але будь воно рознеладне оте гераклітове panta rei – усьому, навіть бульбашкам у зелених розводах, коли-небудь настають гаки. І жалюгідний вигляд Зе у своєму президентському вольєрі минулого понеділка під час принизливих умовлянь своїх клевретів нашкребти голоси за транш МВФ достатньо переконливо засвідчив – бульбашці три чисниці до смерті.
Авжеж, «патріотичні» схлипи антагоністичних квазіполітичних сил – ЗаЖОПи, «За майбутнє» і «Батьківщини» з приводу «розпродажу національного Трипілля» пояснюються, зокрема, й тривалим розумовим недомаганням та нездатністю прийняти цивілізований вектор українського майбутнього. В одному випадку показна земельна соборність пов'язана з внутрішньоутробною руськомірською інфікацією, в іншому – належністю запеклої інтриганки до кола осіб з правом ініціативного вітання пана Ігоря Валерійовича з днем народження. Тут банальне і неодноразово оспіване «Дурдомом» «а Баба Яга – проти».
А ось позиція щільно прилеглої до названих зграй «Свободи» смішить.
Свобідна сила чи не увесь незалежний період існування сучасної України була нашим сімейним охочекомонним вибором. Її демократичні і обнадійливі гасла подвигали нас на збереження націоналістичних сподівань, ми справно і глибоко переконано голосували за свобідних вождів, вболіваючи за їхні карколомні долі.
Наразі посміємо не погодитися з колишнім, на жаль, кумиром й в оцьому землевпорядному кейсі. Видать, голова ВО «Свобода» пан Олег Тягнибок розкривав портфель (кейс – не по нашому) під покровом ночі, можливо, навіть у не вельми українському стані. Патріот, котрий не має за чисто львівською душею ані земельного паю, ані найменшого стосунку до землі, у несамовитому, наповненому відчаєм від трагічної утрати такого сокровенного, нехай і позірного чорнозему рішуче пориває зв'язки з політичним глуздом. Ось його блог «Землеграбіжницький закон під покровом ночі»:
«…Рішення Верховної Ради України про розпродаж української землі є злочинним, аморальним і антиконституційним.
Нічні злодії з депутатськими мандатами, ховаючись за масками, влаштували олігархічний бенкет під час епідемії та узаконили крадіжку найбільшої української цінності – землі…
… юридичне управління ВО «Свобода» готує подання до Конституційного Суду про антиконституційність землеграбіжницького закону Зеленського-Порошенка».
Свобідний пан розкріпачився до того, що вихід України зі списку цивілізаційних вигнанців, а в тому мартиролозі залишилося тепер п'ятеро - Венесуела, Куба, Північна Корея, Таджикистан та Конго – вважає, судячи з тексту блогу, найбільшою геополітичною катастрофою першої половини ХХІ століття. Це ріднить лідера ще донедавна української «Свободи» з сусіднім недопалком – той теж катастрофу побачив у розпаді совіцької імперії.
Послідовний ви наш, Олеже Ярославовичу.