Володимир Зеленський жодним словом не згадав про тих, хто підняв зброю проти загарбників зі сходу.
Так, справді дивно й прикро, що 14 жовтня цього року з боку влади не пролунало офіційних слів про річницю заснування УПА. Верховний Головнокомандувач воюючої України навіть не згадав про Повстанську армію, яка багато десятиліть тому вже боронила нашу землю від московської орди.
І, на жаль, це не випадковість. Навіть після початку повномасштабного вторгнення — 14 жовтня 2022 року — Володимир Зеленський жодним словом не згадав про тих, хто підняв зброю проти загарбників зі сходу.
Можливо, цей день справді не внесено до переліку офіційних свят. Втім, такі дати є вагомими й пам’ятними самі по собі — тим більше під час великої війни з російськими окупантами, боротьбі з якими присвятили себе легендарні українські вояки.
Але хіба ж пам’ять про українських героїв має залежати від завірених протоколів, ухвалених постанов чи політичної доцільності? Така дружня байдужість до знаменної дати української історії, насправді, є дуже важливим сигналом для всього суспільства.
Ця дата не потребує додаткових нагадувань. Про неї мають пам’ятати всі: і ті, хто зараз захищає країну на полі битви, і ті, хто гартує наш тил, і ті, хто сидить у владних кабінетах. Усі єдині перед пам’яттю Героїв.
Це день, коли ми підтверджуємо свою суб’єктність — як нація, як громадяни, як спадкоємці тих, хто не чекав дозволу бути вільним.
Я не схильний дорікати мовчанню — хай воно залишиться на совісті тих, хто проігнорував знаменну дату.
Добре, що сьогодні Україна бачить тих, у кому живе дух славетних воїнів. Тих, хто не забув, що таке боротьба за свободу.
Бо українська суб’єктність починається саме там, де ми самі формуємо зміст, а не чекаємо його від когось згори.
Слава ОУН-УПА! Слава тим, хто продовжує їхню справу сьогодні!