Кругова порука і містечковий феодалізм
Рядова справа про групове зґвалтування неповнолітньої у селі на Закарпатті, яке сталося ще у 2021 році, несподівано набула широкого резонансу в суспільстві.
Причиною став надзвичайно м’який вирок, який призначила трьом ґвалтівникам суддя Оксана Софілканич – по п’ять років позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку та іспитовим терміном на два роки.
Фактично – це «умовний» термін, тобто, як говорили колись – «общєствєнное поріцаніє».
Юридично суддя Воловецького райсуду Софілканич вчинила правильно – по ходу слідства Закарпатська обласна прокуратура справу потихеньку перекваліфікувала з тяжкої частини 3 ст.152 КК України (групове зґвалтування неповнолітньої), на більш легку частину 3 ст.153 КК України (сексуальне насильство).
Прокурорами у справі про зґвалтування 14-річної школярки були Наталія Кузан та Петро Кюкало. Наталя Кузан є начальницею відділу захисту інтересів дітей та протидії насильству, а Петро Кюкало – прокурор Воловецького відділу Мукачівської окружної прокуратури.
Саме їхня позиція дала формальну можливість судді Софілканич призначити покарання «нижче нижньої межі».
І, як всі розуміють, просто так такі речі не відбуваються – потрібно мати серйозні зв’язки як у прокуратурі, яка кваліфікувала злочин, так і в суді, щоб прийняти явно неправосудне рішення.
Секрет розкрився майже відразу після вироку суду (він ще не набрав законної сили і після гучного скандалу Офіс генпрокурора пообіцяв подати апеляцію) – знайшлися люди, які опублікували прізвища ґвалтівників та їхні зв’язки як із суддею Софілканич, яка втекла на лікарняний, так і з прокурорами, які перекваліфікували злочин на більш легку статтю.
Отже, виявилося, що ґвалтували дівчинку троє місцевих «мажорів» - Гафинець Владислав Анатолійович, Гафинець Ростислав Анатолійович та Траньович Михайло Сергійович.
Як повідомив блогер Володимир Бондаренко, брати Гафинці – Владислав і Ростислав – 2006 року народження, є дітьми Гафинець Наталії Федорівни (дівоче прізвище – Мумряк) та Гафинець Анатолія Васильовича.
Останній - Голова Верхньоворітського первинного осередку партії «ОПОЗИЦІЙНИЙ БЛОК» Воловецького району Закарпатської області.
Третій ґвалтівник - Траньович Михайло Сергійович – теж не останній у містечковій ієрархії.
Батько Траньович Сергій Юрійович. Мати – Траньович (дівоче – Лакатош) Мар’яна Михайлівна. Дід Лакатош Михайло Федорович – засновник Релігійної громади Української Православної церкви (Свято-Різдва-Богородичної церкви). Тобто – РПЦ ФСБ, або РПЦвУ.
За словами Бондаренка, зв’язку з прокурором на ім’я Гафинець Олександр Іванович (з м. Рахів) цих людей знайдено не було.
Однак, за словами батька дівчини, відразу після вироку він звертався до прокуратури з проханням подати апеляцію, але йому там відмовили.
Крім того, адвокат потерпілої – Олена Миколаївна Дубровська – на проголошення вироку не прийшла. Вона представляла потерпілу за призначенням від Центру надання безоплатної правової допомоги.
За даними Youkontrol, адвокатка Олена Дубровська має адвокатське свідоцтво з 2001 року, з 2012 – оформлена як фізична особа-підприємець. З 2021 року вона активно брала участь у тендерах держзакупівель. У 2022 році вона отримала від держави 86,5 тисяч грн за надання безоплатної правової допомоги.
27 березня пізно ввечері стали відомі інші деталі резонансної справи. Як повідомив один з Мукачівських ресурсів, суддя Софілканич у 2020 році виправдала голову Воловецької ТГ Михайла Попелича, якого викрили на отриманні хабаря у 80 тисяч гривень. Чи пов’язано це, і якщо так, то як саме, із надзвичайно м’яким вироком щодо гвалтівників, наразі невідомо.
Однак блогер Володимир Бондаренко повідомив додаткові цікаві подробиці щодо батьків неповнолітніх мажорів, які скоїли злочин. Гафинець Наталія Федорівна у 2016-20 роках працювала головним бухгалтером у Верхньоворітській сільській раді Воловецького району Закарпаття.
У лютому 2021 року в судовому документі вказано, що вона «не працююча», а щонайменше з 03 лютого 2021 Наталія Гафинець виступає як контактна особа щодо державних закупівель коли замовником виступає Відділ освіти, молоді, спорту, культури, туризму та охорони здоров’я Нижньоворітської сільської ради.
Її прізвище фігурує у рішенні Воловецького районного суду Закарпатської області від 2 березня 2021 року в справі про неналежне виховання одного з її синів – якого саме, невідомо, але одного з фігурантів справи про зґвалтування:
Ця судова справа стосувалась тендера на капітальний ремонт по заходах енергозбереження корпусу «А» Нижньоворітського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів (6,2 млн грн). Тендер проводився 20.07.2021 відповідальна – Гафинець Наталія Федорівна – головний спеціаліст відділу освіти, молоді, спорту, культури, туризму та охорони здоров`я Нижньоворітської сільської ради.
Переможець - ПП «Цверховина БудСервіс» (власник місцевий авторитетний бізнесмен Лехман Богдан Михайлович).
Останні торги, за які відповідала Гафинець, були в жовтні 2022 року, з того часу за торги відповідає Любов Панькулич.
Для того, щоб зрозуміти, чому справу про групове зґвалтування неповнолітньої так довго розслідували і чому її перекваліфікували на легшу статтю, що дало можливість призначити надзвичайно м’який вирок, треба розуміти специфіку провінції.
Де зазвичай горизонтальні зв’язки місцевих кланів складаються роками і є неочевидними для стороннього ока. І саме ці зв’язки переростають в кругову поруку, яку можна порівняти хіба з часами феодалізму. Людині, яка ніколи не стикалася з цими явищами, таке зрозуміти важко.
Але в сухому підсумку сталося наступне: три малолітніх містечкових мажори, які з дитинства виросли в атмосфері сільських феодальних відносин всотали з молоком матері розуміння, що вони вищі істоти в своєму селі, врешті повірили, що їм можна все. І можна з упевненістю сказати, що зґвалтування, яке, врешті, вони вчинили, - далеко не єдиний злочин, який залишився безкарним. Звісно, скоріш за все йдеться про дрібніші правопорушення, але це все породило безкарність.
Усі криміналісти сходяться на тому, що найбільше невідомих правоохоронцях злочинів вчиняється саме в селах, де їх покривають як з допомогою неофіційної селянської «омерти», так і завдяки напівфеодальним відносинам селян з місцевими «елітами».
Яскравим прикладом того, до чого це інколи приводить, була Врадіївка.
Щодо дальшого ходу справи – то все не так райдужно, як здається зараз поборникам справедливості. Справу через тиждень забудуть, її витіснять зі стрічки новин нові сенсації.
Судячи з того, що пише преса, як сама постраждала, так і її батьки вже піддавалися цьому пресу. І лише зараз на хвилі резонансу щось пробують робити. Але що вони робитимуть, коли залишаться сам на сам із сільською мафією, зцементованою роками безкарності, кругової поруки і взаємовиручки?
Феодалізм не тільки в селах, невеличких містечках, а й по всій Україні. Інородці захопили владу і завели українців в дрімучий феодалізм. Тому українцям потрібно озброюватися і вводити в життя закон Лінча. Там де сила, там діє закон.