Як українські банки влаштували «фінансовий терор» клієнтам, не чекаючи рішень Ради.
Поки народні депутати залякують пересічних громадян ухваленням нового законодавства для ще суворішого фінансового моніторингу, який завершується блокуванням і примусовим закриттям рахунків, українські банки навіть без додаткових законів посилюють тиск на людей у цьому напрямку.
Про це повідомляє «Телеграф».
У березні—квітні 2026 року фінансисти розгорнули нові перевірки витрат і доходів клієнтів та карають усіх, хто документами не доведе свої офіційні доходи. Банки на повну розпочали жорсткі фінмонівські практики, які тільки обіцяють затвердити нардепи. «Телеграф» опитав банкірів із цього приводу, а ще з’ясував у профільних юристів, з яких причин українці цьогоріч провалювали фінансовий моніторинг та як слід чинити, щоб не вскочити в халепу й не лишитися без рахунку.
Про посилення фінансового моніторингу заговорили через необхідність ухвалення Верховною Радою нових євроінтеграційних законів. Зокрема й тих, що дозволять нашій країні долучитися до європейської платіжної зони SEPA (Single Euro Payments Area), яка славиться безплатними чи дешевими переказами (€2—3), якщо ухвалять урядовий законопроєкт №14327. Звучать різноманітні терміни й багато розповідається про майбутнє запровадження у нас жорстких фінмонівських практик KYC («знай свого клієнта») та AML (Anti-Money Laundering) — протидії відмиванню коштів.
Та нардепи не розповідають найголовнішого: усі ці практики в нас уже запроваджені й щороку вдосконалюються та поглиблюються.
«Банк у своїй діяльності дотримується вимог чинного законодавства у сфері фінансового моніторингу і, зокрема, процедури «знай свого клієнта» (KYC). Ці вимоги означають, що банк може запитувати у клієнта документи як під час відкриття рахунку, так і вже в процесі обслуговування. У разі ненадання документів банк зобов’язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин», — відповіли «Телеграфу» у пресслужбі Sense Bank.
На практиці це означає: без надання запитаних банком паперів людині або відмовлять у відкритті банківського рахунку, або примусово його закриють, якщо він уже був.
«Ненадання документів на запит банку дійсно є основною причиною відмови клієнту в обслуговуванні, проте не єдиною. На практиці бувають ситуації, коли банк повинен реагувати швидко відповідно до наявної інформації, яка може надходити як від інших банків, так і від правоохоронних органів. Наприклад, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що операції клієнта пов’язані з учиненням кримінального правопорушення, зокрема шахрайства, банк зобов’язаний зупинити операції такого клієнта», — пояснили в Sense Bank.
Там підкреслили, що діють за профільним законом із фінмоніторингу та постановою Нацбанку №65 від 19.05.2020, де виписані ознаки ризикових операцій (щодо підозрілості, відмивання коштів), за якими перевірятимуть клієнта. А ще є власні напрацювання банків — секретні, які можна зрозуміти за непрямими ознаками. Помітно, що вони перевершують поточні напрацювання законодавців.
«З метою реагування на нові виклики банки розробляють власні сценарії реагування та управління відповідними ризиками. Ці сценарії не є публічними для широкого загалу, адже це частина внутрішньобанківської системи протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму (AML/CFT)», — зазначили в Sense Bank.
Водночас слід правильно трактувати всі банківські запити на документи.
Якщо ви здійснили за рахунком операції, скажімо, на 50—80 тис. грн за місяць, а надали декларації/довідки про офіційні доходи лише на 20—25 тис. грн, то це кваліфікується як ненадання документів — вони не надані на всю суму. Бо ж обсяги витрат мають збігатися з доведеними доходами.
Ще один практичний досвід, якого «Телеграф» набув у державному ПриватБанку, пов’язаний із подачею туди документів на запит: дуже важливо, щоб усі довідки/договори були внесені в потрібну банку папку/розділ системи Приват24. Їх там дуже багато, особливо в бізнес-розділі. І коли все зібране потрапить не туди, де чекає банк, — документи теж вважають неподаними.
Ми навіть влаштували власний експеримент: відвідали одне з відділень ПриватБанку в Києві на Позняках і попросили директора місцевого відділення допомогти із внесенням запитаних у ФОПа (фізичної особи-підприємця) документів. Директор відгукнувся, хоча попередньо й проконсультувався з приватівським колегою з цього питання. Та насправді зробив максимум: відсканував запитані документи, відформатував, як вимагалося, та стиснув до потрібного розміру, після чого вніс у відповідну папку Приват24 бізнес-розділу. Однак уже за кілька днів у тому самому Приват24 з’явилося офіційне застереження від банку, в якому було вказано, що документи не внесені. Тож довелося все знову робити по колу, вже разом зі службою підтримки держбанку.
З практичного боку зрозуміло головне: дуже легко отримати неприємну пригоду, навіть коли зібрав усі документи та підлаштувався під банківські стандарти.
На сьогодні навіть із податківцями на перевірках простіше порозумітися, аніж із банкірами на фінмонівських інспекціях. Багато формалізму, дублюючих папок, незрозумілих технічних стандартів. При цьому той же ПриватБанк дає тому ж ФОПу лише 10 днів на надання відповіді на запит. Ціна ж питання — закриття рахунку в односторонньому порядку. При цьому пресслужба ПриватБанку відмовила «Телеграфу» в коментарі щодо фінмоніторингу.