The Washington Post: «слово Зеленського геть нічого не значить».
Панове, ви теж помітили, як змінився загальний тон розмов щодо особистості, потенцій і практичних дій Зеленського? Ми, мономеншість, не сприймали блазня на посаді президента найбільшої європейської країни з передноворічної ночі 31 грудня 2018 року, коли цей навіжений «пилип з конопель» втратив самоконтроль і погнав велика у невідомому ні йому, ні кварталу, ні батькам, ні Кривому Рогу напрямі.
Дехто зі ще нещодавно пристойно освічених, але відчутно поведених на примарних кінцях людей, якийсь час намагався закликати нас до толерантності у ставленні по Посади, просив почекати на ось-ось. Мимрячи про «претензії до Порошенка».
Коли вбивали наших, як вчора трьох, той Порох ставив на вуха Радбез і домагався нових санкцій проти мордору. А нинішнє злякане навіки хлоп'я в червоних баньках диявола рік шукає людських залишків.
Ось що видала «дівчинка», за влучним виразом співмешканця на Банковій, Мендель на наші вуха з приводу вчорашньої чергової трагедії: «Президент Володимир Зеленський тримає під особистим контролем ситуацію з убивством військового медика та пораненням бійців під час евакуації тіла загиблого військовослужбовця в районі Зайцевого Донецької області».
Пряма мова Зеленського: «…Ця трагедія ще раз повертає нас до розуміння наших фундаментальних цінностей. Україна повинна жорстко охороняти свої території. Україна повинна жорстко відповідати на підлі дії бойовиків. Україна повинна чітко розуміти ризики, які несе існування сірих кримінальних анклавів. Україна повинна завжди знати ціну "обіцянкам" тієї сторони».
«Тієї сторони»?! Бла-бла-бла про якісь сірі анклави, контроль і фундаментальні цінності. Цінності – це він про шаурму і засранців? Жодного натяку на Росію – ворога, агресора, вбивцю. Недорікувате ви наше.
А бидло, перед цим нашпиговане ідіотизмом Вечірнього кварталу, радо споживало клоунаду зеленої команди з елементами хамства і наївного глупства. Повискуючи у захваті від «коників» самого блазня і його оточення та очікуючи на посадку Пороха, ніби на друге пришестя.
Застереження щодо чоботаря з пиріжками стали гіркою реальністю. Навіть тролимо Зе'недолугість без особливого задоволення. Розгнуздані соціальні мережі клянуть найвеличнішого останніми словами, відбірним матом, зі щирістю наверненого неофіта. Поважна аналітика щодень виставляє аргументовані висновки щодо логічної невідворотності провалів царька на всіх ділянках.
Чоботи у прикарпатському Ланчині, Луцька область на Волині, одіозна стара віршомазка у Хмельницькому, страмні відосики про далекобійників, безсоромна кортежна валка в Чернігові, беззмістовний наліт на Чорноморське узбережжя, передислокація нащадків до Конче-Заспи, пацанський кидок МВФ і тому подібні чи не щоденні вибрики з вагітною Мендель і робочими соснами включно – хіба це не вирок? І це точно – не управління 40-мільйонною ошуканою спільнотою, це – блюзнірство.
Придивіться до цього жалюгідного, втомленого вусмерть чоловічка, котрий так немудро зарікався не бути лохом – не по Савці свитка. Кажуть, це нещастя приїздить на роботу ближче до одинадцятої. Мо', це й на краще – менше напакостить?
Твоїм богом просимо – іди геть, недолуге. Не доводь наших богів до гріха.