Крадіжка на 600 млн доларів
Росія шукає можливості компенсувати фінанси, втрачені внаслідок світових обмежень після початку повномасштабної війни проти України. Країна-агресор торгує українським зерном, яке було вкрадено нею на тимчасово окупованих територіях України.
Журналісти-розслідувачі телеканалу іномовлення FREEДOM отримали документи, які описують логістику “подорожей” світом викраденого в Україні зерна.
Як росія організовує свій злочинний експрес — далі в розслідуванні.
Житниця світу
Україна — житниця світу. Так про найбільшу державу Європи говорили раніше, описуючи обсяги сільгосппродукції, що надходить по всій Земній кулі.
До початку повномасштабної війни, за даними Європейської комісії, Україна експортувала приблизно 10% світового ринку пшениці, 15% — кукурудзи та 13% — ячменю. Держава також є найважливішим гравцем на ринку олії, адже на український продукт припадає понад 50% світового ринку.
Найбільшими імпортерами української пшениці є Єгипет, Китай, Туреччина, Нігерія та Індонезія. Найбільше закуповували українську кукурудзу Нідерланди, Іспанія та Китай. До речі, Китай також був найбільшим покупцем ячменю з України.
Неважко припустити, який принцип доміно запустила росія своїм вторгненням в Україну. Шляхи поставок закриваються, виробництво зупиняється, інфляція зростає, ціни йдуть вгору і так далі.
За даними Міжнародного валютного фонду, російська агресія, а з нею пандемія COVID-19 та зміна клімату, ведуть світ до чергової кризи — масового голоду та подорожчання продовольства. Додайте сюди також збільшення цін на енергоресурси через шантаж з боку московії.
Крадіжка на 600 млн доларів
У липні Україна, Туреччина, росія та ООН підписали угоду, яка відкриває можливості для так званого зернового коридору. За даними ООН, з початку дії коридору з України вже вийшли 130 кораблів із майже 3 млн тонн зерна.
А що ж у цей час робить росія? Краде українське зерно та обхідними шляхами продає продовольство до третіх країн.
Так, у квітні міський голова Мелітополя Запорізької області Іван Федоров опублікував відео, на якому російські вантажівки, деякі з уже відомою на весь світ міткою Z, везуть зерно з міста у бік Криму.
Грабіжники й самі не приховували свого злочину. російські пропагандисти з гордістю розповідали, як на непідконтрольних українських територіях відбувається збирання зерна, яке вагонами вивозили з окупованого Мелітополя.
Урожай збирали й на захопленій частині Луганської області. У червні цього року, за словами місцевої окупаційної влади, до росії було відправлено 650 тонн українського зерна.
Московія вивезла з України зернових та олійних культур уже більш ніж на 600 млн доларів. І крадіжка триває. Займаються цим під контролем вищого російського керівництва чітко визначені люди та агрофірми.
Первинна логістика
У Запорізькій області крадіжка сільгосппродукції відбувається під контролем псевдопідприємства “Державний зерновий оператор”. Її керівник прямо зізнається, що вони привласнюють господарства українських селян, захоплюючи поля, урожай, сільгосптехніку.
“Виявляємо покинутий об’єкт. Ми заходимо, беремо під охорону це підприємство, проводимо комплексну інвентаризацію”, — розповідає гендиректор “ДЗВ” Микита Бусел.
Бусел також стверджує, що “ДЗВ” удвічі підняло закупівельну вартість на зернові культури і платить понад 12-13 тис. руб. (195-215 дол.) за тонну.
Але в цьому російські окупанти брешуть. Згідно з документом, наявним у FREEДOM, “Державний зерновий оператор” навіть пшеницю високого 2-го класу приймає не дорожче 10 тис. руб. (165 дол.) за тонну. І це при тому, що на московії мінімальна ціна, встановлена Мінсільгоспом на пшеницю класом нижче, влітку була майже 14 тис. руб. (230 дол.), а з осені вона становить 16 тис. руб. (265 дол.).
Зерно із окупованих районів Запорізької та Херсонської областей звозиться на регіональні пункти приймання. Далі прямує в порти на Азовському та Чорному морях. Цим займаються чотири російські фірми:
У Криму українське зерно загалом доставляють до Керчі та Севастополя. До анексії півострова московією перевалкою продукції на північному боці Севастопольської бухти займалося підприємство “Авліта”.
Саме з цього терміналу з травня великі обсяги зерна вивозять три російські судна (про них детальніше трохи пізніше):
За нашою інформацією, лише за 10 днів серпня і лише через митний пункт пропуску “Інкерманський” могли пройти 43 залізничні вагони з 3 тис. тонн дарів поля.
При цьому приховати справжнє походження українського зерна намагаються і продавці, і покупці. Ось один із договорів про угоду, в якому покупець не зазначений, мабуть, з чистої випадковості. Однак у ньому фігурує брокерська компанія із Туреччини MPM Gida.
Як зазначено на офіційному сайті компанії MPM Gida, вона має налагоджений ланцюжок поставок продовольства з росії, України, Молдови, Румунії та інших країн для турецького ринку. Основними цінностями декларує надійність, професіоналізм та… лояльність до своїх клієнтів.
Серед іншого наші інформатори передали частину списку вантажівок, які були задіяні в цьому процесі. Це дозвіл на прохід через Джанкой до окупованого московією Криму.
До нас потрапив не весь список, але зі сторінки можемо зрозуміти, що вантажівки вивозили як пшеницю, так і насіння. Також у документі вказано серії реєстраційних номерів фур з кодами різних регіонів України — від Тернопільської області (наприклад, ВО 2439 ВК) до Києва (АА 2463 КС). Швидше за все, ці вантажівки були на території, яку після 24 лютого окупувала московія, і були просто вкрадені.
Злочинна логістика
Отже. Як виглядає логістика вивезення українського зерна на одному з прикладів.
Цим займаються стивідорні компанії московії, які зазвичай виконують функцію завантаження та розвантаження товару в портах. З материкової тимчасово непідконтрольної частини України зерно автомобільним транспортом везуть до Джанкоя. Тут товар завантажують до вагонів, які їдуть до Сімферополя.
За місцем прибуття зерно зважують, оформлюють протоколи перевірки продукції. Цим займається підрозділ російської державної бюджетної установи “Всеросійський центр карантину рослин” з офісом за адресою м. Сімферополь, вулиця Оленчука, 52.
Далі українське зерно, яке вкрала московія, має два шляхи.
Перший. Товар везуть до порту міста Керч, а звідти воно йде з українського півострова до російського порту “Кавказ”.
Другий шлях — зерно із Сімферополя відправляють до митного пункту “Інкерманський” за адресою м. Севастополь, вул. Приморська, 2г. Там відбувається оформлення документів на кількість вагонів та вантажівок із сільгосппродукцією. У терміналі компанії “АВАЛ” зерно змішують, переоформлюють документацію та наповнюють ним суховантажні машини.
Судячи з сайту компанії “АВАЛ”, її головний офіс розташований у Москві, а єдина філія організації — у Севастополі, і на тій самій вулиці Приморській.
Морські пірати
Щоб вивозити вкрадене українське зерно, московія використовує близько десятка різних кораблів під різними прапорами. Ті, що менші, завантажуються в порту окупованого Бердянська. Великі — якраз у Севастополі.
Найбільш частими гостями в Криму після повномасштабного вторгнення рф стали 4 суховантажні судна:
Це ідентичні за своїми технічними характеристиками балкери. 170-метрові судна, здатні перевозити до 30 тонн вантажів. Це практично кораблі-близнюки, навіть спущені на воду приблизно в той самий час — у 2009 та 2010 роках.
Усі три балкери належать російській компанії ТОВ “Крейн Марін Контрактор”. Це “дочка” російського суднобудівного гіганта “Об’єднана суднобудівна корпорація”. “ОСК” перебуває під західними санкціями з 2014 року. А у квітні 2022 року Міністерство фінансів США запровадило нові обмеження щодо восьми членів ради директорів “ОСК” та 28 його дочірніх підприємств.
Але що найцікавіше — ТОВ “Крейн Марін Контрактор” у списку санкцій немає. І тому їхні судна наразі безпроблемно ходять морями, заходять до портів різних країн світу, вивозячи українське зерно.
Як приклад розглянемо один суховантаж — “Михайло Ненашев”. Цей завсідник порту в Севастополі, судячи з сервісу “Марін Траффік”, рухався з турецького порту “Іскендерун” (одного з найближчих до Сирії) до порту “Кавказ” в Краснодарському краї РФ.
Але якщо придивитися до маршруту суховантажу, позначеного зеленими стрілками, ні в які порти він не заходить. Балкер, ймовірно, обігнув береги Кіпру Середземним морем і пішов назад. Та й то не обігнув, а просто телепортувався. Погодьтеся, дивно. А якщо ми припустимо, що на суховантажі просто відключили радари, щоб його було неможливо відстежити?
Подивимося на маршрут балкера вже у Чорному морі. Тут суховантаж знову зникає в нікуди, і з’являється нізвідки.
При цьому між цими загадковими зникненнями — 5-6 днів. Саме стільки, скільки потрібно, щоб зайти в порт, розвантажитися (ну чи завантажитися), пройти формальні перевірки і знову рушити в дорогу.
Через Сирію
У нас на руках є документ під назвою “Заявка на видачу фітосанітарного сертифіката”. Фітосанітарний сертифікат — це документ, який свідчить про дотримання всіх вимог щодо безпеки та відсутності на продукції рослинного походження різних шкідників, бур’янів та хвороб. Це документ для митного оформлення багатьох товарів.
Ця заявка була спрямована до Південного міжрегіонального управління “Россільгоспнагляду”. Три з чотирьох офісів якого розташовані в анексованому Криму: один — у Севастополі та два — у Сімферополі.
Згідно з цією заявкою, якесь ТОВ “Ніка”, зареєстроване в Ростовській області РФ, планувало експортувати 27 тонн пшениці дрібного помелу в порт “Латакія” в Сирії. Отримувач вантажу — General Organization for Trade, Storage and Grain Processing, розташована в Дамаску.
Це створена у 2019 році Башаром Асадом — сирійським диктатором-президентом — державна зернова компанія, яка має відповідати за торгівлю, зберігання та переробку зерна. Згідно з інформацією від інформагентства Reuters, у 2019 році Сирія через цю компанію планувала закупити 1,5 млн тонн пшениці у московії.
Як бачимо, минуло три роки, ситуація не змінилася. Сирія так само купує зерно в росії. Хоча чи в росії? У “Заявці на видачу фітосанітарного сертифіката” у пункті “Місце походження вантажу” зазначено — Donetsk People’s Repablic (тобто “ДНР”). До того ж, слово REPABLIC написано з помилкою.
Тобто російська приватна компанія планує продати сирійській державній компанії пшеницю, зібрану нібито у так званій “ДНР”.
На підтвердження цього ще один документ компанії “АВАЛ”, точніше її Севастопольської філії. Так от, у компанії звернулися до начальника відділу Державного фітосанітарного контролю Дениса Бойка з проханням перевипустити сертифікат на пшеницю. Як йдеться у документі, через “некоректне зазначення країни походження як ДНР” просять перевипустити сертифікат зі зміною місця походження українського зерна на “Російська Федерація”.
Як бачимо, вже не вперше сама Росія не ставиться до визнаної нею ж “ДНР” як до суб’єкта світової економіки. Псевдодержаву нібито визнають лише на папірцях усередині Росії, які за її межами нічого ні для кого не означають.
А тепер важливо стежити за датами. Першу заявку на фітосанітарний сертифікат датовано 1 серпня 2022 року. Лист із проханням переробити його — вже 3 серпня. Отже, можемо припустити, що з порту Севастополя суховантажне судно з українським зерном вийшло 5-6 серпня. У середньому шлях із Криму до Сирії через Чорне море, Босфор та Середземне море займає від 4 до 6 днів. Це вже 10-11 серпня. А перша доступна нам за останній місяць дата, коли суховантажне судно “Михайло Ненашев” з’являється на радарах сервісу “Марин Трафік”, якраз через 5-6 днів, на які російські кораблі загадковим чином зникають з морських карт. 16 серпня — в цей день балкер вже біля південного узбережжя Кіпру і прямує у бік Босфору. І якщо подивитися на траєкторію, то рухається він саме від узбережжя Сирії.
Зупинити експрес
Отже, ще раз нагадаємо, що за даними Київської школи економіки, лише станом на липень 2022 року московія вивезла з України зернових та олійних культур на 613 млн доларів, а загальні збитки в галузі сільського господарства України оцінюються у понад 27,5 млрд доларів.
Продаж московією українського зерна — це не так зване благородство, як намагаються показати пропагандисти Кремля. Ні, це грабунок, це злодійство, це спроба заробити собі політичні бали, водночас отримати непоганий прибуток і хоч якось спробувати компенсувати фінансові втрати від обмежень на енергоресурси.
Зерно продають таємно, нишком, приховуючи суховантаж від системи стеження. І це в той час, як українська влада всіма силами виборює відкриття зернових коридорів і стабільність у світовій системі продовольства. Україна відновить контроль над усіма територіями, які окупувала росія, і водночас поверне баланс до системи продовольства світу.
Але й держави-партнери України зобов’язані перешкодити цьому злочинному експресу московії, адже навряд чи держава-терорист зупиниться з власної ініціативи.