На 11-й рік війни громадяни України, на жаль, ніяк не можуть зрозуміти: лиш об'єднавши зусилля проти ворога, зможемо досягти результату.
(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень).
Мені дивно, що про це доводиться говорити зараз, коли понад 10 років триває війна. Але, про всяк випадок, нагадаю, що наш ворог — росія, московія!
Люди у формі (у пікселі чи іншому кольорі військового однострою — прим. ред.) — нас захищають. Уявіть, що буде, якщо вони перестануть це робити?
Чи хочеться їм нас захищати, якщо будь-який негатив про них набирає в тисячі разів більше переглядів-шерів-лайків, ніж історії їхнього героїзму? Більшість теперішніх військових — 3 роки тому були цивільними й не планували, і не хотіли воювати.
Ми воюємо за право мати власну думку і власну позицію. Якщо припинити воювати проти pociї (чи сподіватися, що воюватиме хтось інший) — то всі ці милі українському серцю перепалки в соцмережах будуть поза законом.
Визнаймо, що російське ІПСО — дуже підступне, тому не поширюйте інформацію з неперевірених джерел. Коментувати воєнні дії — така сама погана ідея, як і 2 роки тому, особливо для цивільних.
Ніхто не обирав жити в час війни й усі втомились, але ніхто не втомився так сильно, як хлопці й дівчата на передовій. Ходити у кафе — це не економічний фронт, припиніть брехати самим собі.
Мама мене вчила, що зневіра — це зло. Тому — донатьте, підтримуйте наших військовиків, не піддавайтесь російському ІПСО і все буде Україна!