Гаррісон став об’єктом ненависті з боку лібералів не лише через свої переконання, але й через спосіб їхнього донесення – дошкульні і надзвичайно популярні серед американців карикатури.
Художник дозволяє собі підіймати у роботах найбільш табуйовані теми.
Так, зокрема, Гаррісон – принциповий противник мультикультуралізму. Ряд його робіт присвячено проблемі неєвропейської міграції до країн Європи та США.
Нещодавно Гаррісон відверто підтримав протести «жовтих жилетів» у Франції.
Художник не оминає увагою і проблем лицемірства багатьох політиків, політичних оглядачів та ЗМІ.
Наприклад, одна з його робіт присвячена звинуваченням Трампа у «проросійськості» на тлі реальної дружби з Путіном європейських ліберальних лідерів, зокрема Ангели Меркель. Інша – лицемірному замовчуванню ультралівого насильства.
Гаррісон не цурається і проблематики закулісного виміру американської та світової політики. Вороги Гаррісона часто використовують цю обставину для звинувачень митця у «антисемітизмі». Однією з провідних тем творчості художника є так звана «глибинна держава» (deep state), тобто група політиків та крупних фінансистів, якій належить реальна влада в державі незалежно від виборів. Гаррісон досить прихильно ставиться до Дональда Трампа, але у своїх роботах часто вказує на те, що влада чинного президента серйозно обмежена з боку «глибинної держави».