Хто і навіщо продає Винниківську тютюнову фабрику?
Винниківська тютюнова фабрика імені Григорія Козловського в пошуках інвестора. Чи покупця?
Останніми тижнями тютюновим ринком ширяться чутки про плани Винниківської тютюнової фабрики змінити власників.
Більше того, говорять навіть про конкретну суму, за яку Григорій Петрович та його партнери готові віддати актив, що просто зараз несе «золоті яйця».
Озвучена сума — 170 мільйонів доларів, і деякі потенційні інвестори нібито вже підшукують ці кошти в європейських фінансових установах.
І це зрозуміло, адже вкладати власні гроші в хоч і прибутковий, але ризиковий об’єкт наважиться далеко не кожен інвестор. Саме тому й шукають кредитний ресурс.
І тут постає логічне питання: чому раптом незмінні бенефіціари фабрики готові виходити з брудної тютюнової гри, у якій вони фактично тримають монополію?
(Нагадаю: 53% нелегального ринку сигарет займають вироби для duty free, серед яких 50% — бренд Compliment, що, власне, і виробляється у Винниках.)
За скромними підрахунками, річний дохід фабрики сьогодні становить близько 100 мільйонів доларів.
Навряд чи є логіка позбуватися такого активу, який, окрім стабільно зростаючих прибутків, має ще й посилений імунітет від правоохоронців.
Ви ж також помітили, що будь-які активності силовиків останніми роками жодним чином не впливають на діяльність фабрики.
Ба більше, від початку повномасштабного вторгнення росії у 2022 році саме Винниківська тютюнова фабрика, за наявною інформацією, отримала від правоохоронних структур негласну монополію на контрабанду сигарет до Європи.
Якщо ви хочете займатися промисловою контрабандою сигарет, то отримати на це «плюс» від силовиків можливо лише за умови вивезення сигарет, вироблених у Винниках.
Зверніть увагу на всі затримання сигарет європейськими митниками: це або Compliment, або Lifa, або Marvel.
Згадайте навіть епізоди з контрабандою під прикриттям дипломатичних вантажів, які організовували прикордонники Дейнеко. Там також фігурували виключно Lifa та Compliment.
Водночас з українського боку затримуються вироби всіх інших виробників або контрафакт — і майже ніколи продукція з Винників. Магія.
Тож чому ж раптом, за таких унікальних умов роботи та зростаючих прибутків, бенефіціари фабрики заговорили про можливий продаж активу?
Відповідь на це питання ще належить з’ясувати.
Можливо, у бенефіціарів з’явилося відчуття, що «золота ера» Винників добігає кінця.
Що реформа БЕБ, перезавантаження митниці та останні активності НАБУ сигналізують: час згортатися — і краще робити це саме таким способом.
А можливо, контрабандне просування брендів фабрики в Європі настільки добре себе зарекомендувало, що фабрику вирішили просто релокувати — через продаж — кудись у Польщу чи Угорщину?
Поки що ці питання залишаються без відповіді. Але те, що на нелегальному тютюновому ринку відбуваються певні рухи, — факт.