Аналіз ДНК давніх рештків тварин показав, що зв'язок між людьми та собаками виник раніше, ніж вважалося досі.
Вчені встановили, що наші предки годували псів та здійснювали їхнє поховання ще в епоху останнього льодовикового періоду.
Зокрема людина приручила собаку ще понад 15 тисяч років тому, йдеться у дослідженні, опублікованому в журналі Nature, повідомляє The Guardian.
Попередні археологічні знахідки свідчили, що собак і вовків стали розрізняти близько 12 тисяч років тому. Втім, генетичні докази існування собак мали вік лише 10 900 років.
Вчені припускають, що раніше собаки мали вигляд маленьких вовків. Ймовірно, в них була менша мордочка та інакше побудована щелепа.
Дослідження ускладнювало те, що ДНК зі старших кісток занадто фрагментована, щоб чітко розрізнити, де собака, а де вовк. Тому точний період початку одомашнення залишався невідомим.
Тепер науковці оглянули найдавніший зразок тварини, похованої разом з людськими рештками у Туреччині. Його вік становить понад 15 800 років. Крім того, аналізували щелепну кістку, якій 14 300 років, знайдену у печері Гофа в Сомерсеті, де мешкало плем'я, відоме своїми канібальськими ритуалами.
Використання методів секвенування дозволило вченим зібрати крихітні фрагменти давньої ДНК і вперше реконструювати цілі геноми, що дало змогу чітко ідентифікувати вид.
Аналіз ізотопів у кістках, знайдених у Туреччині, показав, що раціон собак був багатий на рибу – так само як і раціон місцевих людей. Схожі харчові звички спостерігалися і в інших локаціях, що свідчить про те, що люди цілеспрямовано годували тварин.
Нові результати досліджень свідчать, що між людьми та собаками зародилося давнє партнерство. Сучасні породи собак мають багато спільного з тими, хто мешкав разом із давніми мисливцями-збирачами.
"Це означає, що вже 15 тисяч років тому собаки з дуже різним походженням існували по всій Євразії – від Сомерсету до Сибіру. Це підвищує ймовірність того, що одомашнення тварин відбулося під час останнього льодовикового періоду, за понад 10 тисяч років до появи будь-яких інших культурних рослин чи свійських тварин", – пояснив співавтор дослідження, доктор Лахі Скарсбрук з Університету Людвіга-Максиміліана в Мюнхені.
Також науковці вказують на глибокий емоційний зв'язок між людьми та собаками. Зокрема кістки трьох цуценят знайшли похованими на ногах людини. А на щелепі іншого пса помітили навмисно випиляні отвори. Дослідники припускають, що подекуди домашніх собак могли вживати в їжу після їхньої смерті.
Близька генетична спорідненість між собаками у різних регіонах вказує на те, що після одомашнення вони швидко поширилися Європою. Ймовірно, породами обмінювалися різні групи людей.