Дані вказують, що він здатний видалити 99% частинок.
Побутова техніка легко може генерувати до 500 грамів мікропластику на рік, проте тепер ученим вдалося розробити ефективний фільтр для пральної машини.
Мікропластик — величезна проблема людства і планети загалом. Нині вчені вже виявили його у воді, ґрунті, повітрі, наших тілах і навіть у найвіддаленіших куточках планети. Для розкладання пластику також можуть знадобитися тисячі років, що також посилює проблему. Ще один фактор, що викликає тривогу — частинки мікропластику раніше пов'язали з широким спектром проблем зі здоров'ям, пише Popular Science.
Відомо, що прання непомітно сприяє накопиченню величезної кількості мікропластику. Дослідники підрахували, що пральна машина в будинку на чотири людини продукує до 500 грамів мікропластику на рік через стирання і зношування текстилю. Ці частинки потрапляють у каналізацію зі стічними водами, а в кінцевому підсумку досягають очисних споруд.
За словами співавторки нового дослідження, біологині з Боннського університету Леандри Хаманн, вони з колегами дійшли висновку, що зябра риб насправді можуть стати джерелом несподіваного розв'язання проблеми одного з найбільших джерел мікропластику. Команда дійшла висновку, що використання фільтрувальних систем тварин у кінцевому підсумку може допомогти видалити переважну більшість шкідливих пластикових частинок зі стічних вод пральних машин.
Вчені вважають, що розробка альтернативних методів фільтрації могла б значно скоротити гори мікропластику у виробах, які можна прати. Замість того щоб досліджувати передові інженерні концепції, у новій роботі вчені звернулися до мільйонів років еволюції тварин у пошуках натхнення.
За словами Хаманн, у сардин, анчоусів і скумбрій є лійкоподібні зяброві дуги, що працюють аналогічно системі фільтрації з поперечним потоком. Коли вода проходить через їхній рот і потрапляє до стравоходу, гребнеподібні утворення, вкриті крихітними зубцями, утворюють еластичну сітку, що відсіває небажані частинки. Система зябрових дуг служить одночасно фільтром і засобом для лову наступної порції риби.
Науковці поекспериментували з різними розмірами комірок і кутами розкриття лійки та зупинилися на конструкції, яка може стати неймовірним проривом. Автори запевняють, що їм вдалося виявити поєднання параметрів, яке дає змогу нашому фільтру відокремлювати понад 99% мікропластику з води, не засмічуючись. Після того як мікропластик зібраний, система збирає його у вихідному отворі фільтра, а потім відсмоктує кілька разів на хвилину.
Автори дослідження також зазначають, що їхній новий фільтр не потребує складних механічних деталей і надзвичайно дешевий у виробництві.