2 роки без «Хаммера»: пам'яті Тараса Бобанича
8 квітня 2022-го у боях за Ізюм смертю хоробрих поліг вірний син України. Легендарний правосекторівець поповнив лави Небесного воїнства.
Тарас Бобанич — правнук українського січового стрільця, тому сама доля визначила шлях, уродженця Трускавця. З юнацтва парубок приєднався до націоналістичного руху, здобуті навички в якому знадобилися під час визвольної війни проти московитських загарбників.
Життя та Чин друга «Хаммера» надихатимуть не одне покоління українців, уже надихають молодь у різних куточках: від прифронтових Харкова із Запоріжжям до глибоко тилових Львова і Луцька. Його трагічна загибель на полі бою — велика втрата для всього націоналістичного руху України, ба більше, для всієї нації.
Тарас був втіленням залізних строф Євгена Маланюка, карбував їх у власних вчинках. Завжди стояв на трьох стовпах: цінності людського життя, глибокій шані до родинних цінностей, безмежній повазі до українських національних традицій і звичаїв, переданих у спадок від покоління до покоління.
«До останнього подиху відданий ідеї Воїн із неосяжним внутрішнім світом», — так згадують про друга «Хаммера» побратими із Національно-визвольного руху «Правий сектор» і 67-ї Окремої механізованої бригади. Наголошують, що він любив поезії та цитував філософів — «Справжній шляхетний Лицар, Україна для якого була понад усе».
Тарас Бобанич завжди старався вберегти ближніх; на полі бою дуже переживав за побратимів і посестер — хвилювався, допомагав та оберігав. Можна із впевненістю сказати, що попри свій молодий вік (поліг на фронті у свої 33 роки — прим. ред.) він був для всіх, наче турботливий батько.
Друг «Хаммер» зустрів смерть із відкритим забралом на землях української Слобожанщини на підступах до Ізюма. Ворожий обстріл накрив позиції наших захисників у Вірнопіллі 8 квітня 2022 року, тоді Тарас наказав побратимам відходити, а сам ішов останнім, узявши удар безлічі осколків на себе, чим врятував підрозділ.
Сьогодні пам'ять про Чин незламного воїна увічнено у бронзі та міській топоніміці не тільки на рідній Галичині, але й у Полтаві, де часто із патріотичними місіями бував друг «Хаммер». Закликаємо полтавців віддати шану Воїнову, прийшовши із квітами до його барельєфа на вулиці Соборності, 5.
