Обрання Мазепи відбулося після того, як на попереднього Гетьмана московські вельможі скинули вину за невдалий похід на Крим.
Іван Степанович Мазепа тримав булаву своєю твердою рукою найдовше з-поміж усіх гетьманів – упродовж 22 років.
Він був надзвичайно освіченою людиною, талановитим дипломатом і полководцем, пройшов добру школу кермування державою у своїх попередників — гетьманів Лівобережжя І.Самойловича та Правобережжя – П.Дорошенка.
Незаперечний факт: Гетьман Мазепа зробив чи не найбільший внесок у відродження і зміцнення України, піднесення її політичного авторитету, економічний, культурний і духовний розвиток.
Саме Іван Мазепа об’єднав Правобережну та Лівобережну Україну.
Дбаючи про оборонну міць України, побудував на південних теренах фортеці — Новобогородицьку та Ново-Сергіївську на ріці Самарі.
За його гетьманування в Україні постали численні храми, до спорудження яких він долучався власними коштами, та церковні школи, де діти з бідних родин навчалися безплатно.
Києво-Могилянський колегіум завдяки Мазепі 1658 р. отримав статус академії, а один з великих корпусів «Могилянки» побудований на гроші гетьмана.
Мазепа блискуче володів мовами (вільно спілкувався вісьмома), був талановитим поетом.
Обрання ж Мазепи гетьманом було зумовлено тодішніми військово-політичними обставинами, що склалися в Східній Європі в другій половині 1680-х років в наслідок посилення агресії Османської імперії та її васала Кримського хана проти Речі Посполитої (Польщі), України та Московської держави.
Договір передбачав спільні воєнні дії проти Туреччини. Відповідно домовленості весною 1687 року об’єднане московсько-українське військо мало здійснити похід на Крим і взяти його. Але похід з самого початку не задався.
В похід на Крим вирушило 150-тисячне московське військо і 50-тисячне козацьке. Московське військо лише на кінець травня зібралося на полях від Коломака до Перекопа. Гетьман Іван Самойлович був проти походу і застерігав, що вже пізно.
Похід був надзвичайно важким. Стояла нестерпна спека, трава вигоріла, річки пересохли. Трави і води не вистачало. Коні і воли падали від голоду і спраги. Щодня гинули тисячі людей. Почалися різні хвороби. Трупи людей і тварин розкладались і ще більше заражали військо.
А Голіцин все вимагав іти вперед. Татари підпалили степ. Три дні військо ішло по чорній гарячій землі, залишаючи тисячі трупів. Загинули майже всі коні і воли.
Тоді гетьман І.Самойлович прибув до намету В.Голіцина і сказав, що козаки далі не підуть. Голіцин наказав повернути назад.
Стомлене поріділе військо, залишаючи обози в степу, прийшло до річки Самари. Але мости через Самару були спалені татарськими розвідниками. .
Недруги гетьмана І.Самойловича пустили чутки, що підпалили степ і спалили мости за наказом Самойловича. Нібито гетьман мав таємні відносини з кримським ханом і не хотів поразки Криму на зло Москві.
На річці Кільчені в таборі козацька старшина, порадившись, написали цариці Софії чолобитну в якій просили перемінити гетьмана за те, що він чинив утиски старшині і всьому козацькому люду.
Тоді ж 22 липня козацька старшина і Василь Голіцин вирішили зібрати козацьку раду і обрати нового гетьмана. Рада була призначена на 25 липня. Місце для ради вибрали зручне поблизу самого містечка Коломак, над річкою. Сам Коломак і місце проведення ради оточили два московські полки чисельністю по 10 тисяч стрільців.
На раду допустили тільки 2000 осіб старшини. Табір Голіцина розташувався рядом на полі, біля балки, яку називають байрак, а раніше її називали Стрілецькою.
На Коломацькій козацькій раді і був обраний гетьманом України Іван Мазепа, якого потім москалі піддали анафемі та навіть вилучили його ім'я з підручників історії. Та це все відбулося значно пізніше...