Цього дня 15 жовтня 1959 року чекісти здійснили черговий замах на вбивство Степана Бандери. На жаль, кривавий атентат дав результат...
Але результат зворотній. Убивши фізично Провідника національно-визвольного руху, совєти домоглися зворотного від очікуваного — формування невмирущого ідеалу боротьби за волю України.
Бандера як образ виявився сильнішим і живучішим, ніж уся окупаційна машина. І нині — це символ Боротьби, Безкомпромісності, Жертовності та Незнищенності в ідейно-духовному розумінні.
Ми всі нині бандерівці. Презирливо в вустах окупантів і ворогів, гордо у своїй самоідентифікації, бо нині мільйони на бандерівське гасло «Слава Україні» кажуть у відповідь «Героям Слава».
Нині бандерівський червоно-чорний прапор боротьби веде до синьо-жовтого стяга Свободи. Бандера і далі головний маркер у виборі друзів та союзників, ідентифікації противників і ворогів.
Горджуся, що можу називатися бандерівцем, що можу далі нести цей прапор боротьби та нашу святу ідею! Ми бандерівці — Ми йдемо!