Тому треба все називати своїми іменами.
«Ненавиджу батальні полотна. Адже головне в житті — це його деталі. Лише вони перевіряють нас на людяність. Як поставишся до трагедії однієї людинки — так і цілого народу».
«Сильні руки за відсутності сердець зайняті тим, що підписують смертні вироки».
«Якщо дивитися крізь приціл, то діти схожі на бойовиків».
«Страх і справді викорінив у нас сором. Від страху перестало бути соромно».
«Не можна вдавати себе вільними».
«Любов до Батьківщини не знає чужих кордонів? Надмірний патріотизм шкідливий, як і все надмірне. Я за той патріотизм, що з гіркотою і гордістю».
«Сучасна російська людина — людина часів правління президента путіна, з промитими пропагандою мізками, яка знову здебільшого мислить по-більшовицьки…
Можна довго перебирати попіл на голові й філософськи промовляти, що, мовляв, у всьому винна відсутність коштів, і якби були гроші — ми були б чуйними й добрими, і ставилися б до кожної людини як до єдиної цінності, і не було б у нас тих, хто безслідно згинув… На жаль, це знову «валер’янка» і брехня. Річ у тім, що ми погано думаємо. Здебільшого ми зовсім не страждаємо від того, що коїться в країні, що в нас позасудові страти поставлені на потік і вже тисячі жертв «нового 37-го». Ми заспокоюємо себе тим, що це поки що лише їхній 37-й рік і до нас не доберуться… Марно й легковажно: історія доводила це неодноразово».
«Життя закінчується за одну секунду. І «завтра» — це надто блудлива тварина, щоб на неї сподіватися. Вона може ніколи тебе не навідати. Усе — тільки тут і тільки зараз…»
Анна Політковська
Убита 7 жовтня 2006 року.